Його знайшли. Але те, що побачили, важко описувати нормальними словами….
Ця історія без перебільшення сколихнула усю країну. Молодого хлопця з Житомирщини, котрий працював на Київщині, розшукували майже тиждень.
“26-річний хлопець на ім’я Євген зник три дні тому, в ніч з 22 на 23 липня. Він був вдягнений у світлу футболку, сіру кофтину, чорні штани, білі кросівки та жовту кепку з написом “CMS”, – саме з таким повідомленням звернулися до українців, аби допомогти його знайти.
Але те, що сталося потім, не вкладається у голові. Судячи з офіційної версії, двоє будівельників вбили свого колегу за “крадіжку” 600 доларів. Аби приховати сліди злочину тіло загиблого спалили та закопали.
Ці гроші потім знайшли у прораба. Тобто Женя не брав ні копійки. До нашої редакції після жахливої трагедії звернулися найближчі люди покійного: мама та кохана Тетяна. Дівчина настільки його любила, що зараз просто не знаходить собі місця від відчаю.
Стримуючи біль та сльози, вона розповіла журналістам, що в цій історії більше питань, ніж відповідей. Напередодні того страшного моменту, коли Таня дізналася, що її рідного Жені більше немає в живих, вона домоглася того, аби нарешті з допомогою знайомих дістати записи з камери спостереження. Тому що усі, хто працював того дня із хлопцем та бачили його востаннє, вперто тримали рот на замку.
У поліції, за словами рідних, взагалі поводили себе м\’яко кажучи, не те що дивно, а взагалі – нелюдяно. Так як Женя не був прописаний у Бучі, де все це сталося, заяву про зникнення нібито перенаправили до житомирського відділення поліції, де її успішно” загубили” – забули зареєструвати.
На всі вмовляння мама та кохана загиблого отримувала тільки відмовки – немає часу, немає потрібного підпису, а на Київщині в один голос повторювали – “Це не наш район“.
Розчарувавшись у копах, Тані не лишалося нічого іншого, як звернутися по допомогу до сайту Знай.ua. Ми, звісно, не могли пройти повз чужої біди. Та, на жаль, інформаційна оперативність не завжди може врятувати життя людині.
Женю знайшли. Але те, що побачили, важко описувати нормальними словами. В той час у поліції “гордо” звітували:
“Справжня оперативна робота! До Ірпінської поліції надійшла інформація від колег з Житомирської області, що тиждень тому рідні втратили зв’язок з молодим хлопцем, який працював на будівництві. Працівники карного розшуку провели комплекс оперативно-розшукових заходів, встановили місце роботи зниклого Євгена, його керівника і напарника“.
Але у рідних зовсім інша версія. Коли була можливість запілінгувати телефон, котрий з\’явився у мережі, поліція відправила просто скрін. За годину часу можна було відслідкувати напрямок руху і місцезнаходження, і ймовірно врятувати людське життя….
Тетяна не може добрати слів, аби висловити те, що відчуває. Хоче, щоб справедливо покарали тих, хто бездіяв тоді, коли її хлопець міг дихати повітрям востаннє:
“Я днями їду з країни. Не можу більше жити у своєму будинку і ходити нашим містом. Я морально не витримаю...”.
Тані хочеться, аби усі дізналися, як насправді поводяться деякі копи та слідчі. І чого вартує для них людське життя, якщо вони навіть не вміють спілкуватися із людьми, у яких трапилося горе. Не кажучи вже про допомогу.
