За традицією ікони розміщуються на східній стороні, як, наприклад, у православних храмах, де іконостас влаштовується у східній частині, відокремлюючи при цьому вівтар від середньої частини храму. Таким чином, під час молитви православні звертаються обличчям на схід.
Рай як місце, де перші люди – наші прабатьки Адам і Єва – перебували в безпосередньому спілкуванні з Богом і доступ до якого в результаті гріхопадіння останніх був втрачений для подальшого людства, був влаштований на сході.
Крім того, у Святому Письмі Сам Господь іменується Сходом, Світлом, Сонцем Правди.
Тут варто зазначити також і те, що Друге пришестя Ісуса Христа, коли Бог вчинить Свій безсторонній суд над усім людством, за переказами, також очікується саме зі східного боку. З цієї причини під час молитви православні спрямовують свій погляд саме на схід.
Але при цьому така практика зовсім не є категоричною і безумовною. На запитання самарянки: де треба молитися Богу (самарянка хотіла почути конкретне географічне місце – в Єрусалимі чи на горі Гаризим), Спаситель відповідає: Бог є Дух і Йому варто поклонятися в дусі та в істині. Святі отці тлумачать слова Христа в такий спосіб: головне – не місце нашого служіння Богу, а те, з яким серцем і в якому дусі воно відбувається. Так, святий праведний Іоанн Кронштадтський зауважує: якщо ти не молишся духом, ти не молишся серцем, а якщо ти не молишся серцем – ти не молишся взагалі.
Тому головна умова для нашої молитви, передусім – приватної, є не ті чи інші географічні принципи, а насамперед внутрішнє духовне прагнення. І якщо у нас вдома ікона висітиме з західного боку, але при цьому ми будемо стоячи перед нею, щиро молитися, така молитва буде набагато приємніша Богові, ніж традиційна молитва на схід, що здійснюється нами тільки для галочки.
