Заповіт – це особисте розпорядження фізичної особи (громадянина) своїм майном (зокрема й земельною ділянкою) на випадок смерті, зроблене у встановлених законом порядку й формі. Ним визначається порядок переходу усього майна чи його частки, майнових прав та обов’язків до певних осіб.
Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю – здатністю своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатністю своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання (див: ст. 30, 1233,1234 ЦКУ).
Секретним є заповіт, який посвідчує нотаріус без ознайомлення з його змістом. Заповідач подає його в заклеєному конверті із власним підписом. Нотаріус ставить свій посвідчувальний напис, скріплює печаткою і в присутності особи, яка подає заповіт, поміщає його в інший конверт та опечатує.
Одержавши інформацію про відкриття спадщини, нотаріус призначає день оголошення змісту заповіту. Про дату повідомляє членів сім’ї та родичів спадкодавця, якщо їхнє місце проживання йому відоме, або робить про це оголошення в друкованих засобах масової інформації. У присутності зацікавлених осіб та двох свідків нотаріус відкриває конверт, у якому зберігався заповіт, та оголошує його зміст. Про це складають протокол, який підписують нотаріус та свідки. У ньому записують весь зміст заповіту.
