Жителька селища Першотравневе в Овруцькому районі Житомирської області декілька років «воює» із селищною радою, і безрезультатно.
Розповіддю про свої «пригоди» та походи до селищної ради Оксана Сачкова вирішила описати на Facebook.
«Мене звати Оксана і я мама шести дітей. Мій чоловік працює на Овруцькому хлібзаводі, спиртного не вживає, добросовісний і дуже відповідальний працівник. Я працюю в дитячому садочку, викладаю англійську мову дітям, маю вищу освіту. У нас звичайна благополучна сім\’я, діти доглянуті. Ми живемо в смт Першотравневе. Років 5 тому придбали тут квартиру двокімнатну, на жаль без зручностей, але тепер нам в ній тісно і ми мріємо про власне окреме житло. Дуже хочемо побудувати свій будинок поки ще діти не повиростали. Знаємо, що згідно Закону України ми маємо право на безкоштовну ділянку для будівництва і щойно переїхали в Першотравневе, то майже одразу ж звернулися в селищну раду з заявою про отримання ділянки. Я навіть не могла уявити, що звичайне бажання побудувати будинок для такої великої сім\’ї стане для мене таким довгим , а місцями принизливим процесом. Звичайно, що працівники селищної ради не пам\’ятають або не хочуть пам\’ятати яким був їх коментар, коли я прийшла з заявою на отримання ділянки і з заявою на отримання житла (теж згідно закону). Не можу передати мій шок і смуток, коли працівник селищної ради мені прямо в очі сказала, що ПОНАРОЖАЮТЬ, а потім ходять і просять…», – пише жінка.
Матір шести дітей запевняє, що після такого випадку ще довго не могла заходити до селищної ради.
«Пройшло пару років і я знову написала заяву на ділянку під будівництво. Мені дали відмову, бо я не додала карти з зазначеною дільницею, яку я хочу отримати. На питання а які є вільні, я відповіді не отримала. Сказали просто позначати, а вони вже будуть мені давати відповідь чи можна отримати цю дільницю чи ні. Але ж так можна до безкінечності пробувати і отримувати відмови. Проходив час і я ніяк не могла зрозуміти, що мені робити. Один юрист та депутат порадили мені написати письмову заяву в селищну раду з проханням надати мені доступ до публічної інформації і вказати, які ділянки у нас є вільними для будівництва. Я так і зробила. Додаю копію мого звернення). І почали мріяти… ох влітку фундамент будемо копати разом. І тут мені Неочікувано швидко надали відповідь з селищної ради від якої я не знала чи то плакати, чи то сміятися. У відповіді мені розказали, що таке публічна інформація, що таке земельна ділянка, коли їй надається кадастровий номер, як здійснюється забудова земельних ділянок. Короче, списали з Гугла, напевно, визначення і все. Жодних згадок про те, що я просила в заяві. Коли я прийшла по пояснення, бо що робити з тою відповіддю я так і не зрозуміла, то мені сказали так, що це потрібно мені , а не їм, тому я маю ходити по селищу і шукати вільні 15 соток, бо у них даних про вільні участки немає. Якщо я знайду десь якийсь куток, то щоб писала і зазначала на карті. Але знову ж таки це метод тику, бо так можна до безкінечності писати і чекати на відповідь “можна чи не можна”», – зазначає жителька смт Першотравневе.
«Кадастрову карту я собі роздрукувала і згідно неї вільного місця купа, але ж не все можна під будівництво. Десь дерева, десь просто чиясь ділянка, але не зареєстрована…. десь с/г землі… короче в мене голова кругом, але ніякої співпраці від Першотравневої селищної ради я не можу дочекатися. Одні відписки… Дуже подобається це селище, і дуже ми хотіли побудувати тут будинок, але чим далі, тим більше я бачу, що до людей та їх прав тут нікому нема діла. Дуже шкода…», – бідкається Оксана Сачкова.
