Вертеп – це молитовне прославлення Бога через театральне дійство та комічне відображення побутового життя. Це одна з найкращих оздоб різдва, наша традиція, яку ми зберігаємо вже понад чотири століття.
Вертеп не є суто християнським “винаходом”. Відомо, що в його основу покладені дохристиянська традиція шанування Нового Сонця, Нового Хліборобського Року, що починається з поворотом сонця на весну. Відповідно до цього, різдвяна обрядовість тісно в\’яжеться з віруваннями в щасливий почин та з магічними діями, що мають забезпечити в тому наступному році добрий урожай.
Елементами, що вплинули на формування вертепу є іконографічні образи візантійської культури, іспанське ретебло (вівтар-шафа), середньовічна західноєвропейська містерія, польська шопка.
Вертеп (зі старослов\’янської – печера) – старовинний український мандрівний театр маріонеток, що виник в Україні, в барокову добу (друга половина 17-18 століття). Мав форму двоповерхового дерев\’яного ящика. На другому поверсі показували різдвяну драму; на першому – механічно прив\’язану до неї сатирично-побутову інтермедію. Перша, різдвяна, частина вертепу, яку називали “свята”, мала більш-менш стабільну композицію, натомість, друга змінювалася в залежності від місцевих умов, здібностей й дотепності вертепника.
Інше подібне значення вертепу – старовинний ляльковий театр, де ставилися релігійні і світські п\’єси. В українському вертепі – старовинному театрі ляльок, дуже подібного до польської шопки або до білоруської батлейки – вистава за змістом і насиченістю дійства поділялася відповідно до ярусної структури вертепної скриньки на світську та духовну частини.
