26 лютого житомиряни вшановуватимуть пам’ять героя-кіборга, який врятував життя побратимів і відстоював гідність України та українців Володимира Гнатюка.
В кінці листопада 2014 року старший солдат Гнатюк Володимир Володимирович вже виконував бойові завдання в зоні АТО у складі 90 батальйону 95 бригади.
Переживаючи всі труднощі, всі нелегкі умови, всі трагічні обставини, Володимир пройшов весь Донецький аеропорт, рятував своїх товаришів, заслужив почесне звання «кіборг» з позивним «Фотограф». Але навіть втративши багатьох своїх найближчих товаришів, Володимир завжди вірив, що все буде добре. Прагнув повернутися скоріше додому, адже вдома були мама, дружина, маленька донька та інші рідні, які переживали і чекали.
Гнатюк Володимир Володимирович, народився 20 червня 1980 року в місті Житомирі в сім’ї військовослужбовця. Українець.
Майже все життя Володимира було пов’язане з військовою службою. Коли йому і не виповнилося навіть року, як батько був відряджений до Узбекистану в місто Термез, разом з батьком поїхала і вся сім’я. Під час афганської компанії Термез був важливою військовою базою.
Та незважаючи на всі труднощі того часу, постійні переїзди, Володимир назавжди обрав собі шлях на майбутнє. Він вирішив стати військовим, як його батько.
У 1999 році була строкова служба у Збройних Силах України
2001 р. – Володимир разом зі своїм рідним братом Павлом – військовослужбовці військової служби за контрактом Збройних Сил України 95-ї Окремої аеромобільної бригади м. Житомира.
Володимир пройшов шлях справжнього десантника від посади старшого навідника аеромобільного взводу аеромобільної роти до снайпера та старшого стрільця аеромобільного взводу аеромобільної роти.
У 2002 році разом зі своїм 13 батальйоном Володимир виконував службові обов’язки у складі миротворчої місії у Косово, у 2004 році в Іраці.
У 2014 році для нашої України настали нелегкі та трагічні часи. Як досвідчений спеціаліст, справжній військовий і чоловік, Володимир вирішив стати на захист своєї країни.
26 лютого 2015 року Володимира не стало в живих.
Володимир загинув під час мінометного обстрілу в селі Водяне Ясинуватського району Донецької області, загинув як справжній Герой, рятуючи своїх товаришів, своїх рідних, свою сім’ю та свою Україну.
У Володимира залишились маленька донька Марта, та дружина Ольга, які ніколи не зможуть змиритися з тяжкою втратою.
