У Житомирі мало хто не знає або не чув про Наталію Леонченко. Хоча б тому, що упродовж останнього десятиріччя вона незмінно обиралася житомирянами депутатом Житомирської міської ради. У міськраді працювала секретарем,заступником міського голови, а під час виборів до Верховної Ради України влітку минулого року Наталія Леонченко зайняла високе друге місце, поступившись лише кандидату від найпопулярнішої на той час партії «Слуга народу». Словом, жінка, як кажуть, на видноті, а тому житомирянам цікаво буде дізнатися, як поєднує Наталія Петрівна у своєму житті депутатську роботу, посаду викладача і домашні клопоти. Взагалі, про Н.П.Леонченко як про авторитетного та досвідченого депутата розповісти неважко. Для цього достатньо, наприклад, відвідати будь-яку сесію Житомирської міської ради, де Наталія Леонченко одразу помітна своїми змістовними виступами, доречними зауваженнями, а також – принциповістю під час розгляду будь-якого питання міського життя.
У своєму щоденному житті Наталію Петрівну найчастіше можна побачити у стінах Житомирського інституту медсестринства. Тут вона працює вже багато років. Власне кажучи,вся її трудова біографія всуціль пов’язана саме з цим популярним на Житомирщині навчальним закладом. Свого часу, одразу після завершення навчання у школі, Наталка Леонченко вступила дотоді ще Житомирського медичного училища. Згодом, вже після завершення навчання, працювала в лікарні, потім – знову продовжила навчання у Житомирському педуніверситеті, аби вже у якості викладача повернутися до найріднішої своєї альма-матер. Тут вона відбулася як педагог, тут її обирали депутатом до Житомирської міської ради. За будь-яких обставин, у найскладніших ситуаціях, коли Наталії Леонченко доводилося ледь не у цілодобовому режимі працювати у мерії, на посаді секретаря Житомирської міської ради, вона ніколи не полишала педагогічної праці.
Обидва професійні свята, День вчителя і День місцевого самоврядування, для Наталії Леонченко однаково близькі ірівнозначно важливі. Більше того, на думку самої Наталії Петрівни, професія педагога і звання депутата дуже близькі не лише за змістом, але й споріднені за «духом»діяльності. Адже депутат готується до свого головного моменту у роботі (до сесіїміськради) точно так, як це робить вчитель при підготовці до уроку. До речі, таких депутатських «уроків» у житті Наталії Леонченко було вже більше сотні. Достатньо зауважити і сказати, що кожен такий сесійний «урок» складаєтьсяз десятків завдань, проблем, «теорем» та ребусів, яких завжди багато у щоденному житті великого міста.
Взагалі, для тих, хто хоча б частково знайомий із роботою педагога-викладача, а тим паче – якщо хто знає найперші обов’язки депутата міської ради, то важко збагнути, як все це можна гармонійно поєднувати у щоденному житті. Особливо коли ти – жінка, коли у тебе є сім’ята обов’язки господині. Наталія Леонченко каже, що поєднувати справи та встигатина обох роботах і вдома буває дуже важко. «Якщо б такий ритм життя можна було б собі запрограмувати на два-три місяці, чихоча б на рік, то можна просто налаштувати чи мобілізувати себе на певну концентрацію сил, енергії, уваги і т.п., – каже Наталія Петрівна. -Але у мене так вийшло,- продовжує вона, -що не рік, не два і навіть не п’ять років довелося жити у такому поєднанні роботи і професій, які неможливо відділити одна від одної. Мені було дуже важко, та й зараз не набагато легше, але є головне, що допомагає жити і додає наснаги, енергії і, власне кажучи, постійно оновлює зміст і мету мого життя, -це сім’я. Моя сім’я – це не лише чоловік і наша донечка, а тепер вже й внучка Євгенія. Я дуже вдячна долі, бо маю ще й двох мам – Надію Степанівну та маму чоловіка Ігоря – Людмилу Петрівну. Якщо нам важко, якщо навантаження на роботі поєднуєтьсяз низкою депутатських клопотів, або ще й партійною діяльністю, то без допомоги нашої великої і дружньої сім’ї я б ніколи не змогла все встигати, досягати і вирішувати».
Наталія Петрівна з онукою
Нашій теперішній співрозмовниці насправді доводиться ледь не щодня вирішувати дуже багато важливих і знакових для міста питань. Наталія Леонченко сьогодні очолює постійну депутатську комісію з соціально-гуманітарних питань. А тому у полі зору її депутатської уваги найпершим чином перебувають питання та проблеми шкіл міста та дошкільних навчальних закладів. Не меншої уваги потребує і галузь охорони здоров’я, яка сьогодні активно, але не дуже успішно реформується. Калейдоскоп проблемсоціально-гуманітарного профілю у місті Житомирі настільки багатий, що випереджає навіть традиційно проблемну галузь міського комунального господарства. «Вчитель і лікар, учень і пацієнт потребують не лише достатнього фінансування, але й належного фахового розуміння тих процесів, які відбуваються у ході вже тривалого реформування, -зазначає Н.П.Леонченко. -Тому працювати, вчитися, з’ясовуючи сотні деталей раніше неіснуючих проблем, доводиться у постійному режимі. Без жодних перерв, вихідних чи відпусток. Інакше – просто не можна» .
