Днями до автора цих рядків звернувся уродженець мальовничого села В\’язівки, що на вельми “рибній” річці Жерев. Чоловік давно мешкає у Ближньому Підмосков\’ї, проте жадібно ловить будь-яку звістку з рідних місць. Остання новина мого колишнього колегу по Коростенській дитячій музичній школі не на жарт нажахала. Бо від іншого колишнього в\’язівчанина добродій Валентин дізнався про нібито групове зараження мешканок В\’язівки.
Смертельно небезпечну хворобу китайського походження начебто завіз до села з населенням трохи більше 400 чоловік… священик місцевої церкви Покрова Пресвятої Богородиці, який повернувся з Рівного з якихось “молитовно-священних зборів”. Півчі цього православного храму, які найчастіше спілкувалися з батюшкою, “під роздачу” потрапили першими.
Почувши про цю історію, активісти одразу кількох патріотичних спільнот виявили готовність влаштувати у В\’язівці “другі Нові Санжари”. Надто шлях до Народицького району “протоптаний” ще з кінця 80-х років минулого століття. У розташованому неподалік від В\’язівки містечку Базар в листопаді 1921 року більшовики розстріляли 359 бійців Волинської групи Армії УНР (Української Народної Республіки), а незадовго до цього понад 400 їхніх товаришів полягли в бою з 9-ї Кримською кавалерійською дивізією Григорія Котовського. Щорічно 22 листопада до Базару, нині села з п\’ятьмастами постійних жителів, з усієї України на заходи пам\’яті “антирадянщиків” прибувають тисячі патріотів.
Масові заворушення в В\’язівці допомогли б заразом “приструнити ворожу Україні церкву”.
Журналіст сайту Житомир-Онлайн спробував дізнатися про інфікування клірика УПЦ Московського Патріархату.
У районній лікарні Народичей більш-менш виразно відповісти, натомість зажадали надиктувати номери моїх “контактних телефонів”. “Дзвонять” аж дотепер…
Довелося відривати від щоденного обходу торгових точок завідуючу сектором з питань оборонної політики, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами Народицької райдержадміністрації Надію Нестерчук.
За словами чиновниці, в період після введеного в Житомирському регіоні 16 березня режиму НС “обґрунтовані побоювання” мали місце лише щодо одного-єдиного жителя Народичів. Чоловікові у віці до 30 років провели експрес-дослідження, яке показало відсутність в його організмі COVID-19.
– Якби в В\’язівці сталося щось надзвичайне, я дізналася б про це чи не першою, – запевнила сайт Житомир-Онлайн Надія Василівна.
Як додала пані Надія, щоранку вона доповідає по стан справ із COVID-19 особисто голові РДА Ярославу Можару.
Звісно, за розвитком історії журналіст Житомира-Онлайн слідкуватиме й надалі.
Та маю зазначити наступне.
Як правило, наші сільські церкви не мають можливості придбати суперсучасну систему внутрішнього опалення. Виняток – храм Святої Параскеви П у селі Чайкіне нап Чернігівщині, де народився 2-й президент незалежної України Леонід Кучма.
У цьому Божому Храмі комфортно перебувати навіть коли надворі – 25 чи -30 градусів.
“Любі друзі” Леоніда Даниловича вклали в спорудження храму на честь матері тодішнього глави держави (яку теж звали Параскою) безліч грубих грошей. Та на Служби Божі в цьому селі місцеве населення майже не ходить. Хіба що на великі свята приїздять люди з якихось сусідніх сіл Новгород-Сіверського району.
Низька температура всередині церкви Покрова Пресвятої Богородиці в принципі могла б спричинити появу в її пароха та хористів якогось різновиду грипу. Маю щирі сподівання на те, що негарне самопочуття кількох жінок-півчих – явище тимчасове. І це ніякий не COVID-19.
Наврядчи до В\’язівки постійно приїздять молоді студенти чи випускники Київської Національної музичної академії ім. Чайковського. Бо їм набагато вигідніше працювати у столичних храмах УПЦ МП та ПЦУ.
Півчі В\’язівської церкви – то є досить немолоді місцеві жительки, в яких накопичився цілий “букет” різноманітних патологій. Саме такі люди входять до найнебезпечнішої “групи ризику” у зв\’язку з поширенням в Україні пандемії коронавірусу.
Тож приховати від громадськості факт зараження групи людей COVID-19 в наш час практично неможливо. Надто в порівняно малонаселенім селі “найбільш чорнобильського району Житомирщини”.
