Рівно за тиждень «гроші підуть за пацієнтом» в стаціонарні відділення українських лікарень. З 1 квітня, стартує наймасштабніший етап медичної реформи авторства Уляни Супрун. За задумом, екскерівниці МОЗ, у цій фазі зміни торкнуться вторинної ланки медицини – фінансування роботи вузьких спеціалістів. Наразі сума, яку отримував кожен медичний заклад від держави, була прив’язана до кількості ліжкомісць та працівників, а вже через тиждень вона залежатиме від обсягу реально наданих медичних послуг. Іншими словами, чим більше пацієнтів звертаються у медустанову, тим більше вона отримує грошей. Самі ж кошти будуть надходити не з бюджетів, а від посередника: Національної служби здоров’я, яка визначатиме, хто і скільки отримає. Надавати кошти НСЗУ буде лише тим медустановам, з якими укладе угоди. Для того, щоб отримати право на надання кожної окремої послуги від НСЗУ, кожна лікарня та поліклініка повинні довести, що послугу цю вони здатні надати якісно: мають належне обладнання та кваліфікованих лікарів.
Запровадження цієї системи викликало переполох серед психіатрів. Вони стверджують: лікування їхніх пацієнтів не можна загнати в стандартні рамки стаціонарного лікування терміном до трьох тижнів – а це максимум, на який, за розрахунками фахівців психіатрії, вистачить грошей, виділених на лікування одного випадку. «Якщо для лікування неврозів достатньо до двох тижнів стаціонару, то хворі на важну шизофренію можуть перебувати у лікарні роками», – пояснює «Главкому» віце-президент Асоціації психіатрів України Юрій Закаль. Два місяці тому фахівець запевнив, що психіатри не можуть погодитися із такою моделлю фінансування, а тому звертатимуться до профільного комітету парламента та до міністерства, аби вплинути на ці плани.
До слова, не менше схвильовані і фтизіатри. З кінця минулого року і до кінця лютого ледь не усіма областями України прокотилися мітинги фтизіатрів, які вимагали не скорочувати відділення, де лікують хворих на туберкульоз.
На порозі нового етапу медреформи ми поспілкувались з президентом Асоціації психіатрів України Семеном Глузманом, про те, як тепер відбуватиметься фінансування галузі та до яких наслідків для психічного здоров’я може привести масова карантинна ізоляція українців.
– Як відбуватиметься фінансування психіатричних лікарень з 1 квітня?
– Ніхто нічого не знає, є лише чутки. Наскільки мені відомо, під час роботи комісії лікарів, яку зібрав Зеленський, медреформа продовжиться. З 1 квітня почнуть виписувати хворих з психіатричних та туберкульозних лікарень. До слова, такі заходи серйозно збільшать кількість мішеней для коронавірусу, адже ці люди підуть на вулиці. Як мені розповіла людина з оточення Михайла Радуцького (голова парламентського комітету з питань охорони здоров’я, – «Главком»), припиняти медичну реформу не можна, адже на її продовженні наполягає МВФ.
– Ваш колега, Юрій Закаль (віце-президент Асоціації психіатрів), розповідав «Главкому», що фінансування вистачатиме на перебування пацієнта у стаціонарі лише впродовж 2-3 тижнів. Це правда?
– Приблизно так. «Супрунята» створили якісь свої протоколи лікування, свої схеми фінансування. Поки що це виглядає як наближення до катастрофи. Справді, скорочувати кількість ліжкомісць у психіатрії необхідно, але ж не одним махом. Скорочення ліжкомісць триває от вже 15 років – потрібно було просто спокійно продовжувати.
Супрун же вирішила позакривати усі психіатричні амбулаторні диспансери для того, щоб нічому не навчені сімейні лікарі займалися ще й психіатрією та фтизіатрією. Але ж так не можна, це знущання і над лікарями, і над пацієнтами. Цьому треба вчитися. Справді, у якихось країнах так і відбувається: сімейний лікар займається психіатрією, я сам спілкувався із таким англійським фахівцем. Але ж він і знає значно більше, ніж наші психіатри, вже не кажучи про сімейних лікарів. До того ж, я не впевнений, що саме така модель, із сімейними лікарями, яку взяла за основу Уляна Супрун, підійшла б Україні.
До речі, може бути ще гірше. За Михайлом Радуцьким стоїть наш колишній міністр Олександр Квіташвілі, і от у них інші ідеї – грузинська модель. Це приватизація усіх медичних закладів. Зверніть увагу: жодного психіатра та фтизіатра у цій комісії, яку збирав президент, немає. А чому? Тому що Зеленський доручив зібрати цю комісію кому? Радуцькому. Нехай він мене не любить, як і я його, але ж є інші психіатри!
Тож зараз у питанні подальшого фінансування ми знаходимося у підвішеному стані.
– З 1 квітня фінансування психіатрії стане кращим чи гіршим за те, що є зараз?
– Це неправда, що зараз грошей виділяється менше, ніж очікується після 1 квітня.
У першу чергу потрібно було б активувати роботу низки диспансерів, які за останні роки ледь-ледь працювали. А працювали погано через те, що туди просто не ходили пацієнти. Вони розуміли, що туди держава закуповувала погані, старі медикаменти. Супрун та її команда склали перелік медикаментів для закупівель – так там немає жодного нового препарата. Принаймні, що стосується психіатрії. Як, скажімо відбувається у кардіології, як не можу казати.
-Чи вбачаєте ви небезпеку різкого сплеску психічних хвороб внаслідок нинішньої карантинної ізоляції?
– Швидше, ні. Розумієте, шизофренія не виникає внаслідок ізоляції. Я б говорив швидше про збільшення кількості межових розладів. Принагідно я міг би навести приклад Василя Стуса, із яким я перебував в одній камері. Після перебування у одиночній камері він, людина досить нервова і чутлива, – за його ж словами – почав чути голоси. Аби не погіршувати цей стан, нас посадили разом.
До того ж, врахуйте, що зараз у людини в ізоляції є телебачення, інтернет.
– Як щодо почастішання випадків депресій? Адже багато людей втратить роботу, доходи…
– Розумієте, депресії бувають різними. Одна річ – медична депресія, коли людина, яка хворіє, може накласти на себе руки. Це треба лікувати.Інша річ – коли людина втрачає роботу, не має чим годувати сім’ю,знаходиться у відчаї та депресивному стані, то це потрібно лікувати не медикаментами, а працевлаштуванням. Такого плану депресій та роздратувань буде багато, і я побоююся, що на тлі таких станів не виключені масові заворушення. Судіть самі: де знайде роботу після закінчення карантину мешканець райцентру?
– Однак потрібно не забувати, що карантин – не єдиний соціальний стрес, у нас позаду ще шість років війни. Хіба це не погіршує психічний стан?
– Давайте відверто: ці шість років війни торкнулися не всіх. Не всі українці переймаються, що якусь чужу людину вбили на фронті. Їх не стосується – і слава Богу. Якщо раніше всі переймалися кожним іменем вбитого, то наразі суспільство вже звикло…
