26 квітня виповнюється 34 роки аварії на ЧАЕС
День 26 квітня 1986 року увійшов до світової історії, як день, який змінив долю сотень тисяч людей. Це була катастрофа, з наслідками якої світ продовжує боротися донині. Аварія залишила після себе безліч жертв і хворих. А колись благополучне місто Прип’ять у підсумку стало містом-привидом.
НАД ЦЕРКВОЮ В ЧОРНОБИЛІ ЯВИЛАСЯ БОГОРОДИЦЯ
80-річний Іван Семенюк усе життя мешкав біля ЧАЕС. А так як село Паришів усього за 7 кілометрів від Чорнобиля, то чоловік на власні очі бачив: дивні речі з атомною станцією почали відбуватися ще перед вибухом. Зокрема, над четвертим реактором десятки місцевих жителів спостерігали стовп потужного світла, який здіймався в нічне небо. Такий же, як із прожектора, стовп світла бачили згодом і пожежники, які гасили палаючий четвертий реактор. Про це і зараз згадує тодішній начальник пожежної інспекції Чорнобильського району Іван Хміль.
Скептики кажуть: сяючий стовп – це не містика, а фізичне явище потужного викиду з-під землі заряджених електромагнітних частин, що є передвісником землетрусу. І землетрус дійсно був: напередодні вибуху на ЧАЕС землетрус зафіксували сейсмологи в головній геофізичній обсерваторії СРСР в Ленінграді. Але ті ж таки сейсмологи так і не змогли пояснити, чому на рівнинній території взагалі виник землетрус. Невже він був спровокований потужним струменем підземної енергії невідомого походження?
НАЛЕТІЛА ХМАРА І СОТНІ ЛЮДЕЙ ПОБАЧИЛИ ОБРИСИ БОЖОЇ МАТЕРІ
А ще напередодні аварії місцеві бачили в нічному небі сяючу істоту з крилами, схожу на ангела. Саме тоді дослідники минувшини пригадали, що у 18 столітті в містечку Чорнобиль діяла релігійна секта, якою керував Іларіон Петров. Він неодноразово попереджав, що дуже скоро настане кінець світу, саме з цієї території він розпочнеться, а в самому Чорнобилі пануватиме антихрист!
Настоятель Свято-Іллінського храму міста Чорнобиль архімандрит Сергій (Якушин) на підтвердження давніх гіпотез наводить цитату з одкровення Іоанна Богослова, де говориться: «І сім ангелів, які мали сім труб, приготувалися трубити… Третій ангел затрубив, і впала з неба велика зірка, що палала подібно до світильника, і впала на третю частину рік і на джерела вод. Ім’я цієї зірки «полин»; і третя частина вод стала, як полин, і багато з людей померло від вод, тому що вони стали гіркі» (Одкр. 8, 6 і 10-11). Тож як тут не згадати, що ще одна назва рослини полин – чорнобиль!
А за 10 років до чорнобильської катастрофи, 26 квітня 1976-го, сотні людей у місті Чорнобиль стали очевидцями ще одного неймовірного явища: у небі над місцевим Свято-Іллінським храмом спочатку з’явилася гусла хмара, а невдовзі з неї явилася фігура жінки, яка мала такі ж обриси, як Богородиця на іконах. «Вона була вдягнута у яскраві червоні ризи, – згадує отець Сергій. – І в руках тримала траву, яка осипалася на землю. Ви не повірите, але це був той самий полин!»
Тодішня місцева влада не на жарт перелякалася. Адже в час атеїзму, і на тобі – Божа Матір! Це ж до самого Кремля міг дійти скандал. Відтак, спецслужби вирішили спрацювати на випередження і в місцевій газеті «Прапор перемоги» вийшла стаття «Вигадки церковників». Втім, сотням свідків рота не закриєш. У пам\’ять про явлення Богородиці згодом була написана ікона. Вона зберігається у Свято-Іллінській церкві – єдиній, яка досі діє в зоні відчуження.
«У ВІКНО ДО НАС РВАВСЯ ПРИВИД!»
Зважаючи на силу-силенну попереджень, багато хто вважає: вибух на ЧАЕС міг відкрити двері до пекла чи до життя, яке існує паралельно з нашою реальністю. Та чи тільки припущення це?
Нещодавно молоді кияни Влад Різнов та Марк Киреєв вирішили нелегально проникнути в зону відчуження, обнесену дротом. Адже офіційні екскурсоводи зазвичай оминають місця та явища, які неможливо осягнути розумом.
– Ми провели в зоні не один день і навіть ніч. Неодноразово відчували, ніби нас хтось переслідує, – кажуть хлопці. – Бувало, що нізвідки з’являлося світло. А коли ми заночували в одній із покинутих хат, то побачили крізь вікно оброслу постать, шкіра обличчя якої була дуже білою.
Спершу хлопці з інтересом знімали нічного гостя на телефон. Коли постать стала ломитися у вікно, Влад із Марком кинулися тікати. Тут же із жахом побачили: за ними женеться вже декілька постатей! І тільки сильні ноги допомогли хлопцям.
А їхній колега-турист Степан Полотно наважувався сам ходити віддаленими куточками зони відчуження. Після чергової мандрівки Степан розповів друзям, що гостював у селі Красне, бачив там і дорослих, і дітей, спілкувався з ними й вони сказали, що нічого не чули про вибух на ЧАЕС. В реальності такого не могло бути. Адже вся територія довкола Чорнобиля – режимний об’єкт, обгороджений дротом, звідти вигнали всіх людей, відстріляли всіх тварин. Невже Степан потрапив у паралельну реальність чи в минуле?
Аби знайти відповідь на це питання, хлопець знову вирушив у село Красне. Знову – сам. Але звідти вже не повернувся. Аж через декілька років неподалік міста Прип’ять знайшли тіло, яке за ДНК-експертизою належить Степанові, а поруч – два вовчі скелети. Версія правоохоронців: хлопця загризли вовки. Але що: загризли і поруч із ним тут же здохли? Абсурд.
ЩО ЧАСТІШЕ ПРИЛІТАЄ НЛО, ТО МЕНШИЙ РІВЕНЬ РАДІАЦІЇ
Не менш цікавими враженнями діляться правоохоронці, які контролюють зону відчуження та періодично обстежують територію, чи немає ніяких порушень. «Того дня ми проїжджали повз один із покинутих православних храмів у селі Красне. Чуємо: співає церковний хор. Зупинилися подивитися. Заходимо всередину церкви – а там порожньо! Ми як дременемо звідти! І зразу поїхали до отця Сергія зі Свято-Іллінського храму», – пригадували потім правоохоронці. А отець Сергій додав: «І це була не єдина бригада поліцейських, які чули спів і потім їхали до мене розповісти про це містичне явище».
Користувачі Інтернету регулярно закидають у Ютуб відео яскравих сяючих об’єктів, що літають над четвертим енергоблоком.
– Я сам бачив, – каже 80-річний місцевий житель Іван Семенюк, – як над реактором летіло 12 куль. Летять усі разом і кожна сильно світиться. Я подумав: знов пожар на Чорнобилі. Став дивитися: ні, покрутилися і кудись пропали. І то я не придумав! То багато людей те саме бачили. Певно, НЛО якесь…
Про подібне розповідав і старший дозиметрист атомної станції Михайло Варицький. Свого часу він зізнався режисеру Сергієві Трохиму, що регулярно бачив над четвертим реактором НЛО, та навіть показав власноруч зроблені фотознімки. Мало того, дозиметрист помітив: чим частіше з’являлося НЛО, тим меншими ставали дози радіаційного забруднення в зоні відчуження.
Так, у ніч вибуху Варицький особисто виїжджав із помічником заміряти рівень радіації на атомній станції. Прилади показали 3 тис. мілірентгенів на годину. Це смертельно небезпечний показник, від якого все довкола атомної станції мало загинути. Аж раптом науковці побачили в небі сріблясту кулю розміром десь вісім метрів у діаметрі. З об’єкта у бік четвертого реактора світили два прожектори сіро-блакитного кольору. Через трохи стовпи світла зникли, а куля полетіла на північ у напрямку Білорусі. Оговтавшись від побаченого, дозиметрист разом із асистентом знову зробили заміри радіації і обладнання показало лише 800 мілірентгенів майже в 4 рази менше! То що це було?
Можливо, сяючі об’єкти прилітали підзарядитися атомною енергією? А може, прибули як рятувальний десант, аби вберегти землян від смертельного радіовипромінення?
