Пожежі, які цього року зачепили на Житомирщині з десяток тисяч (!) гектарів лісових угідь, нарешті вщухають. Слава Богу, природа, надивившись на людські страждання, начебто змилувалась над північчю житомирського Полісся і принесла довгоочікувані та потрібні дощі.
Тепер більше уваги можна звернути і на людей, що постраждали від лісових пожеж. Погорільців на півночі Житомирщині близько сотні, хоча й тут є дивні, або ж і сенсаційні речі: сьогодні важко встановити справжню кількість мешканців, які проживали у селах, що постраждали від вогневої стихії. Знову ж таки, влада вкотре має щось зробити із власною неміччю і безпорадністю. Адже ніде правди діти – у вогні згоріли села, що знаходилися у ЗОНІ БЕЗУМОВНОГО ВІДСЕЛЕННЯ. Серед погорільців виявилися люди, які поселилися у тутешніх лісових хащах вже після злощасного 1986-го року, коли вибухнув реактор на ЧАЕС. Ряд сіл чи помешкань знаходились у зоні прикордонного контролю, де взагалі КОНТРОЛЬ та УВАГА до діяльності та занять місцевого народу мала б бути на бездоганному рівні.
Але поки ці всі питання будуть обговорюватися і вирішуватися у кабінетах відповідних владних і силових структур, людям треба кудись ПОДІТИСЯ. Як мінімум, сімдесят сімей потребують ДАХУ над головою. Поки що із перспективою відбудови згорілого житла немає чіткості та розуміння, як, де, за який рахунок будувати нове житло для людей. А ситуація якраз і вимагає швидкого вирішення проблеми. Адже важливо врахувати:
1.Якщо люди жили у зоні так званого безумовного відселення, то це означає, що не може бути й мови про побудову нового житла на старому місці. Треба НЕГАЙНО надавати людям можливість переселитися до тих місць, які офіційно придатні для проживання, де безпечно вести господарство і зокрема – вирощувати овочі. Питання у тому, що вже сьогодні поліщуки масово садять городи і погорільцям, до речі, надійшов чималий запас садивного матеріалу.
2. Разом із продовольством, до погорільців прибуває допомога у вигляді будматеріалів. Разом із борошном, консервами, сюди привозять цеглу, дошки, цвяхи, шифер. Буває, що у якості допомоги приїздять і побутові прилади (наприклад, соковижималки, електрорубанки та ін.) З електрикою тут зараз проблеми, оскільки мережі варто перевірити чи й навіть відновити. Але поки що постало найперше завдання сховати привезені будматеріали від дощу. Люди споруджують накриття, використовуючи для цього будь-які засоби
3. Влада наче й зазначила, що для погорільців збудує нові будинки так званого «щитового» типу. Але поки що ця інформація є непевною, жодних офіційних повідомлень ніхто у постраждалих селах не оприлюднював.
Отже, висновки поки що невтішні. Пожежі на десятках, або й на сотнях гектарів поліських лісів у Овруцькому районі сьогодні ліквідовані. Проте поодинокі загоряння ще трапляються. Так, наприклад 28 і 29 квітня пожежі зареєстровані навколо села Дубовий Гай та Норинська. Але головне, що робити селянам-погорільцям? Чи садити городи, чи переїздити на нові місця проживання? Коли влада визначиться, де постраждалі люди житимуть надалі – поки що невідомо. І це пригнічує найбільше.
