Сайт Житомир-Онлайн та громадське об\’єднання “Я Люблю Житомир!” розповідають, як живуть житомиряни під час карантину.
У нашій вже традиційній рубриці «Житомиряни на карантині» – новий гість. 6 травня, «на Юрія» нашим співрозмовником погодився бути житомирський підприємець, громадський активіст і бард-пісняр Юрій Іванець.
-Спочатку про життя-буття на ниві підприємництва у часи карантину: довелося перебудовуватися?
-Ми доволі швидко засвоїли, усвідомили cуть запроваджених Урядом обмежень і пристосувалися до умов життя в умовах карантину. Якщо чесно, зробити це було неважко, бо наші партнери і споживачі наших послуг без особливих проблем можуть працювати чи співпрацювати в режимі «онлайн». Інша справа, що вже по суті два місяці завмерла і продовжує завмирати будь-яка ділова активність. Тому навіть ті акції, до яких вдаються нині підприємці, вимагаючи певних послаблень норм і правил карантину, не дадуть особливого ефекту. Збій в економіці вже стався. Ми вже відчуваємо його гіркі результати. Аби не сталося ще плачевнішого – треба негайно вживати хоча б невеликих, але обов’язково ефективних кроків для виходу із кризи, а можливо – із тупика.
– Ну, а тепер – про ваші мистецькі, музичні, літературні захоплення і заняття. Під час карантину все це завмерло, а для барда карантин – це взагалі, як кажуть у театрі – повна завіса?
-Звісно наші літератори, поети і композитори, тобто люди із мистецької сфери, сьогодні перебувають у ситуації такої собі творчої відпустки. І хоча вона сталася не зовсім планово і має не дуже оптимістичний відтінок самоізоляції, це все ж таки можливість для певної творчої рефлексії, для появи та реалізації нових сюжетів, мелодій і т.ін. Хоча, як на мене, творча наснага під час відпусток автоматично не з’являється. Наприклад, у ці тижні, коли країна перебудовувалась чи пристосовувалась до карантину, я почуваюсь незатишно. Тому, окрім суто побутових проблем, окрім питань, які виникають у ході підприємницької діяльності, намагаюсь читати те, до чого раніше, як кажуть, руки не доходили. Звісно, не вистачає живого спілкування і хто б там не говорив про зручності онлайну, про скайп та інші види відеоконтактів, це не те. Можливо (і так сьогодні кажуть) ми вступили у нову епоху якогось гібридного спілкування, де народяться інші, нові формати людської комунікації. Але я особисто вірю, що все краще, до чого ми звикли , відродиться і будуть у нас і конкурси та фестивалі, будуть творчі вечори, концерти та бенефіси. Навряд чи хто-небуть придумає іншу форму дозвілля, аніж тусовки творчих людей, які живуть у вирі пошуку, неспокою та душевного пориву. Сьогодні, в умовах карантину, коли ми майже увесь свій вільний час проводимо у розмовах по айфону, коли ми, охоче чи не дуже, але все ж таки, спілкуємося у соціальних мережах, я подумки лину до своїх друзів, побратимів, однодумців. Лише так, на мій погляд, можна компенсувати ті моральні та духовні незручності, викликані і породжені тимчасовою перервою у нашому, нехай і непростому, але звичному і тому дорогому житті. А сьогодні, користуючись нагодою і увагою ЗМІ, зичу житомирянам здоров’я, терпіння, витримки і оптимізму. Як би там не було, ми зробимо висновки, вивчимо уроки і переживемо скруту та кризу разом із пандемією. Бо ж бувало, переживали й не таке. Отож, щасти Вам любі друзі! Усіх вам гараздів!
