Карантин і коронавірус докорінним чином вплинули на звичне, щоденне життя Житомирщини. В тому числі- й на життя політичне. Ось хоча б нещодавній приклад , коли одразу дві дати, 8 і 9 травня, давали можливість усім політичним партіям і їх осередкам у Житомирській області, показати себе перед виборцями. На мітинги ходити сьогодні ще не можна, концерт для ветеранів з нагоди Дня перемоги не влаштуєш, але ж це зовсім не означає, що у політичному житті має наступити повний штиль, а партії повинні сидіти і чекати повернення умов для публічної роботи.
Але сьогодні, коли травень підходить до свого екватору, всім, хто збирається на вибори до місцевих рад зрозуміло, що вони будуть. А тому вже зараз у Житомирі, а перед цим, звісно ж, у столиці, розпочався сплеск приготувань, активізації та мобілізації сил і ресурсів перед початком виборчої кампанії. Поки що відбувається етап закулісних перемовин, формуються нові групи впливу і союзи, проходить своєрідна «паспортизація» активістів і штабістів, які стануть тягловими конячками на виборах 25 жовтня 2020-го року. Однак вже сьогодні зрозуміло, що майбутня виборча кампанія, що стартує за два-три місяці, буде спринтерською. Для тих, хто не сповна розуміється у спортивній термінології, скажемо інакше: вона буде швидкою, короткою, однак динамічною і рясно вкритою всілякими політичними кульбітами, сюрпризами і сенсаціями. Втім, сенсації та несподіванки розпочнуться вже тоді, коли партійні осередки «вийдуть в люди». Тобто – одразу після завершення карантину і відновлення звичного режиму функціонування транспорту, закладів та установ всіх видів і типів.
Якщо вже зараз розглядати потенційних учасників вже недалекої виборчої кампанії, то їх може бути як завгодно багато. З іншого боку – у виборчій кампанії зможуть взяти участь лише відомі, давно зареєстровані і, як кажуть політологи, структуровані політичні партії. Все залежить від остаточного вигляду законодавства про місцеві вибори. Як не дивно, воно й досі має певні прогалини і всі партії, а також – усі потенційні кандидати у депутати, претенденти на посади голів ОТГ, сьогодні чекають на зміни та доповнення, які вже давно повинні були ухвалені парламентом, але Верховна Рада досі з цим не визначилась.
За таких умов на Житомирщині варто звернути увагу не лише на ті партії, які давно фігурують у якості фаворитів всіляких опитувань, але й на партійні осередки партій, які мають досить скромні соціологічні показники. Наприклад, Народна партія України, яку на Житомирщині добре знають хоча б із однієї причини – її очолює Володимир Литвин. Хто такий В.М.Литвин, пояснювати і розповідати житомирянам і мешканцям Житомирщини не варто, бо це ледь не єдиний ветеран української політики, який зберігає потенціал і може за першої нагоди, про себе гучно нагадати. Як це вже неодноразово бувало. Очолювана Володимиром Литвином Народна партія має трохи скромніший імідж, аніж її лідер, однак на Житомирщині вона почувається традиційно добре. Достатньо поглянути на список і перелік фракцій у Житомирській обласній раді, щоб зробити цікавий, але всім очевидний висновок: лише депутатська фракція Народної партії почувається у складі депутатського корпусу Житомирської облради напрочуд впевнено і стабільно. Ні тобі жодного скандалу, ні жодного «перебіжчика», що рвонув до іншої партії у пошуках кращих шансів на виборах восени 2020-го року, серед «народників» немає і , швидше за все, не буде. Не зайве було б нагадати, що у роботі нинішньої каденції Житомирської облради депутати – «народники» виявили себе лише із позитивного боку: не шукали «теплого» місця чи керівної посади для своїх представників, чим займалися упродовж п’яти років усі без винятку фракції Житомирської обласної ради. Ще один висновок щодо депутатів від Народної партії в обласній раді можна зробити, якщо уважно переглянути підсумки багатьох голосувань у сесійному залі: «народники» завжди опинялися у ситуації так званої «золотої акції», коли їх голоси виявлялися вирішальними. Можна і треба зауважити, що депутати від Народної партії у Житомирській обласній раді відзначаються гарною дисципліною і фракція зазвичай перебуває на сесії у повному бойовому складі. Окремої розповіді заслуговує кожен із депутатів від Народної партії, які для своїх колег можуть вважатися взірцем, прикладом конструктивізму, принциповості і, знову ж таки – дисципліни. У межах однієї публікації давати характеристики кожному із шести депутатів немає потреби (і часу), однак варто зауважити, що Микола Рудченко, як голова Житомирської обласної організації Народної партії, виявився одним із небагатьох старожилів житомирської політики, хто зумів зберегти «порох у порохівницях».
Насправді позиції Народної партії на Житомирщині виглядають достатньо оптимістично. Адже і Новоград-Волинський район, і сусідні з ним Баранівський та Ємільчинський райони, не перший рік вважаються «вотчиною Литвина». У тому розумінні, що авторитет екс- нардепа і екс-очільника Верховної Ради України тут досі непохитний. Навіть минулорічна «осічка» на парламентських виборах, коли політична пандемія «слуг народу» завдала поразки В.М.Литвину, не означала і досі не означає, що лідер Народної партії покинув «свій» регіон. Ні, якраз Володимир Литвин в очах виборців звичного для себе мажоритарного округу зберігає потужну підтримку свого «ядерного» електорату. Теж саме (хоча у зменшеному масштабі) можна сказати і щодо керівника «народників» Житомирщини Миколи Рудченка. Він разом зі своїми колегами-депутатами, має гарні позиції і чималу підтримку серед виборців Малинського і Хорошівського районів. Потужні позиції у «народників» і у Брусилівському , а також – у Андрушівському районах Житомирщини. Тут добре знають відомих у середовищі житомирян керівників-партійців Миколи Олещенка та Василя Шпаковича.
Ще один аргумент може бути вдало використаний активом Народної партії в Житомирській області під час передвиборчої кампанії 2020-го року. Йдеться про осередки Житомирської обласної організації Аграрної партії України, з якою «народники» мали іноді непрості стосунки. Однак обидві партії завжди «ділили» між собою спільний сільський електорат. Сьогодні, коли «аграрники» в силу різних причин, почуваються на Житомирщині доволі скромно, потуги і ресурси обох політичних структур можуть бути об’єднаними на виборах до місцевих рад. До речі, у ряді районів Житомирщини (Народицький, Бердичівський, Овруцький) осередки Аграрної партії досі мають чималий ресурс і за певних умов могли б стати дуже дієвим «загоном» союзників і справжніх соратників Народної партії на рівні місцевої політики. Звісно ж, йдеться про перемовини і про певні компроміси, але ж Микола Рудченко у цих питаннях завжди був неперевершеним знавцем і вмів об’єднувати людей навіть у більш складних ситуаціях.
Так чи інакше, однак саме нині очікувані вибори до рад ОТГ, вибори очільників громад у багатьох регіонах Житомирщини без активної участі активістів і кандидатів від Народної партії просто не обійдуться. У містах «народники» можливо на перших ролях і не будуть, але у селах, селищах і райцентрах Житомирської області кандидати від Народної партії можуть здобути переможні результати. Теж саме можна казати і про вибори до Житомирської облради. Якщо раніше, одразу після подій на Євромайдані, коли для виборця заблищали прапори «Свободи» і «Самопомочі», Народна партія змогла отримати депутатські мандати у складі Житомирської обласної ради, то сьогодні «народники» мають усі шанси повторити, а можливо й перевершити, свій результат п’ятирічної давності. Тим паче, що особливих перешкод для цього сьогодні немає.
