Про те, що в Овруцькій центральній районній лікарні закривають гінекологічне відділення, знають вже майже у всій області. Але чому саме в Овручі?
Адже район найбільший за площею своєї території в Україні.
Навіть такого аргументу було б досить, аби зберегти відділення жіночого здоровя. Тим паче, що Овруцький район – один із найбільш постраждалих регіонів від наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС.
Сьогодні, коли від часу аварії на ЧАЕС минуло більше тридцяти років, наслідки радіаційного забруднення дають про себе знати саме тут, в Овручі. Фахівці ледь не в один голос кажуть, що найбільша чисельність онкохвороб припадає на органи кишково-шлункового тракту , а також на жіночі органи. Тому закриття гінекологічного відділення у Овручі є очевидною помилкою.
Якщо ще точніше і влучніше – то злочином. Хто ініціював таку реформу , хто наполіг на такій реорганізації у Центральній Овруцькій лікарні – наразі незрозуміло. Цікаво, що при цьому реформатори від медицини не закрили в Овручі пологове відділення, хоча логіка речей могла б підказати чиновникам, що жінка, яка не має змоги пройти обстеження у гінеколога, навряд чи зможе народити дитину.
Якщо ж таки, гінекологічне відділення в Овручі буде закрите, жінкам і дівчаткам із Овруцького району доведеться звертатися за фаховою допомогою аж у Коростень, де за всіма прогнозами, мають облаштувати так звану «опорну лікарню». Але, щоб дістатися із села Овруцького району до Коростеня, треба подолати щонайменше 40-50, а іноді й 100 кілометрів.
От якби подібна перспектива «світила» для дружини Голови Верховної Ради України пані Разумкової, чи так само – дружини Премєр-міністра Дениса Шмигаля? Так само, якби хтось запропонував звертатися до лікаря – гінеколога чиновницям із Житомирської ОДА? До гінеколога – за 70 кілометрів на автобусі? Зовсім не весело.
А насправді – сумно і трагічно. І це у часи цивілізованого 21-го століття. Висновок однозначний – ні здоров’я, ні cаме життя більшості українців нікого із владної еліти не цікавить.
Ну, а раніше доступні речі, такі, як освіта та медицина, для нас мають стати розкішшю. Ось такий він, теперішній український прогрес!
