Те, що дочасні вибори у Верховну Раду України відбудуться вже найближчої осені, можна вже не сумніватись. Відтепер зрозуміло, що монобільшість фракції «Слуга народу» відходить у минуле, а Президент України Володимир Зеленський намагатиметься збудувати у парламенті нову опору для свого курсу.
Можливо і, швидше за все, «Слуги народу», як пропрезидентська партія вже не наберуть ті 43% голосів (як це було у липні 2019-го року), але ж Володимир Зеленський тепер вже, як Президент, може ще задовго до виборів «конструювати» модель майбутньої парламентської коаліції. Сьогодні якраз так все і виглядає. Президент взяв «курс» на наведення порядку в країні і, як мінімум до осені 2021-го року, Володимир Зеленський просто змушений буде отримати певні позитивні результати в очах громадськості України. І якраз на такому «фоні» «Слуги» і їх найближчі «сателіти»-союзники спробують отримати впевнену більшість у майбутньому складі парламенту. Але сьогодні чітко очевидна ситуація – нинішній склад Верховної Ради стає яловим, імпотентним і розраховувати на недавню парламентську монобільшість Президент України вже не може.
Наближення виборів до Верховної Ради вже давно відчули політики – важковаговики, або ж ті, хто хотів би потрапити у їх коло. Сьогодні ми спробуємо визначити «сім’ю» претендентів на похід до парламенту від Житомирського мажоритарного округу, де зазвичай відбувається запекла боротьба і майже драматична конкуренція.
Якщо розпочинати із того, кого обрали житомиряни своїм нардепом у липні 2019-го року, то тут, як кажуть, одні прикрості. Ігор Герасименко – найслабший і найнепомітніший народний депутат від Житомира за всю історію виборів до Верховної Ради України. Це – очевидний факт і не помічати цього не можуть і керівники партії «Слуга народу».
Але кого запропонує нинішня партія влади кандидатом у нардепи від Житомира вже влітку (а можливо навіть вже із весни) 2021-го року- це, як кажуть, рівняння із кількома невідомими. Або таким кандидатом стане «варяг» зі столиці, якого вже знають у Житомирі, або ж «слуги» шукатимуть кандидата тут, в обласному центрі.
Сьогодні у якості такого претендента все помітніше «виринає» постать Володимира Федоренка – нинішнього голови Житомирської облради. Володимир Ілліч, опинившись на посаді голови обласної ради, діє зважено, за потреби – рішуче і наполегливо. Поки що в активі В.І.Федоренка немає потужної команди однодумців, але річ у тім, що і його ймовірні конкуренти також відчувають дефіцит підтримки з боку певних середовищ, партій, громадських рухів тощо.
Якщо називати кандидатів у нардепи від певних політичних сил, то й тут поки що більше запитань і припущень, ніж очевидних персоналій, які зможуть йти на вибори до парламенту. Лише «Пропозиція», як політична сила, яка спричинила справжні сенсації восени 2020 року, сьогодні може чітко і впевнено заявити про свого кандидата. Ним із великою ймовірністю може стати лідер Житомирської обласної партійної організації Сергій Сухомлин.
Так, саме мер Житомира має усі підстави йти на вибори до парламенту від Житомира і, знову ж таки, якраз він і має шанси стати основним фаворитом виборчих перегонів. Адже впізнаваність у Сухомлина – найкраща із усіх можливих кандидатів. Потенціал (звісно ж, фінансовий) – у нього також потужний.
Табір (дехто називає це «пірамідою») прихильників Сухомлина і досі має найбільші кількісні показники. А 16 депутатів Житомирської міської ради від фракції «Пропозиція» в умовах виборчої кампанії можуть стати для Сергія Сухомлина неабияким підкріпленням.
Звісно ж, багато хто у Житомирі сьогодні дуже незадоволений діями команди мера міста. Вона й справді слабка і у громади міста є усі підстави для незадоволення міським головою. Однак це взимку, коли снігопади та ожеледиці утруднюють життя городян. Коли до людей приходять «платіжки» за «комуналку» більші за розмір пенсії чи навіть мінімальної зарплати. Взимку мера Житомира не те що не люблять, його зневажають. Але прийде весна, за нею – літо і незадоволення міською владою у Житомирі відчутно «вляжеться». А далі, як тільки позачергові вибори стануть очевидними, значна частина житомирян опиниться у полі зору «особливої уваги» міської влади. Розпочнуться вручення премій, стипендій, благодійних допомог і т.п. Завирує бюджетна сфера, де на користь мера працюватимуть освітяни, медики, соціальні працівники. Так що станом на сьогодні шанси у Сергія Сухомлина стати нардепом дуже потужні. Хтось скаже, а для чого ж тоді йому було ставати мером Житомира у своїй другій каденції лише на один рік? Відповідь дуже проста – а хто ж знав, що вибори до парламенту можуть відбутися вже за рік після місцевих виборів? І найголовніше – Сергій Сухомлин, йдучи у парламент із наміром стати нардепом, матиме усі шанси залишити у кріслі мера Житомира «свою»людину. Принаймні, на це Сергій Іванович буде сподіватися.
Щодо інших партій, які спробують послати до парламенту свого нардепа від Житомира, то тут бажаючих не бракуватиме. «Європейська солідарність» однозначно працюватиме на сім’ю Зубко. Сьогодні інтереси сім’ї у Житомирі «презентує» депутат Житомирської міськради Людмила Зубко. Однак, хто б і що не казав, на рівні парламентських перегонів кращі шанси отримати «прописку» у Верховній Раді України матиме її чоловік Геннадій Зубко. Знову ж таки, впізнаваність у Геннадія Григоровича серед житомирян – на рівні, а із грошенятами на гарну , потужну і щедру виборчу кампанію у Зубків проблем не буде.
Так само не матиме проблем із фінансовими витратами на вибори і ймовірний кандидат від житомирської міської організації ВО «Батьківщина». Тобто –нинішній депутат Житомирської міськради Олена Розенблат. За рівнем компетенцій, вмінням спілкуватися із житомирянами Олена Соломонівна нічим не поступається ні Сергію Івановичу Сухомлину, ні Геннадію Григоровичу Зубко, а прихильність стабільно «ядерного» електорату «Батьківщини», примножена зростанням рейтингу лідера партії Юлії Тимошенко (наразі це видно) роблять шанси на перемогу Олени Розенблат достатньо потужними. Тим паче, що вже сьогодні ( а тим паче – на осінь) шанси Сергія Сухомлина, Геннадія Зубка і Олени Розенблат цілком можна буде оцінювати як приблизно однакові і рівні.
Кого ще із потенційно потужних кандидатів у нардепи від Житомира сьогодні можна було б назвати? Партія «Сила і Честь», яка сьогодні на слуху завдяки медійної активності її лідера Ігора Смешка, у Житомирі може відрядити на вибори до Верховної Ради України депутата Житомирської облради Володимира Кропивницького. Але такий варіант можливий лише тоді, коли іншого і більш потужнішого кандидата у Житомирі «Сила і Честь» не матиме. А якщо до Житомира від «Сили і Честі» прибуде хтось із потужних столичних «варягів»? Ну, наприклад Володимир Сацюк, якого у Житомирі досі пам’ятають, як нардепа, лише із гарного боку. Тим паче, Володимир Миколайович , як політик і гравець на «коротких» політичних дистанціях, на голову переважає усіх, вище названих претендентів.
Звісно ж, на дочасних виборах до парламенту житомиряни побачать і представника від Опозиційної платформи «За життя»(ОПЗЖ). Хто може представляти у Житомирі партійне «крило» Юрія Бойка – сказати важко. Можливо це буде Наталія Леонченко, яка стабільно представляє партію ОПЗЖ у Житомирі впродовж кількох виборчих кампаній поспіль. Хоча, якщо чесно і відверто, досвід поразок і невдач, отриманий Наталією Петрівною упродовж минулої «п’ятирічки», шансів для представниці опозиційної партії майже не залишає.
У Житомирі є чимало потенційно потужних політиків, яких у розкладах та прогнозах на найближчу осінь ми не називали. Це і Олександр Рабінович, який має не менше право і не менше підстав балотуватись у нардепи від партії «Європейська солідарність», аніж вище згаданий Геннадій Зубко. Напередодні виборчих кампаній до Верховної Ради України у Житомирі завжди згадують Петра Рудя. Сьогодні Петро Володимирович залишається у «строю» житомирських політиків, як депутат Житомирської обласної ради. Але , швидше за все, на вибори до парламенту, які мають високу ймовірність відбутися восени 2021-го року, П.В.Рудь не збирається.
Поки що вона така – палітра чи мозаїка імен та прізвищ можливих претендентів на обрання народним депутатом на дочасних виборах осені 2021-го року у Житомирі. Хтозна, за яким сценарієм розвиватимуться події політичного життя в Україні вже у найближчі півроку? Так само невідомо, які фактори можуть мати визначальний характер на дочасних виборах у парламент. Наскільки покращить показники своєї ефективності Президент України Володимир Зеленський? І взагалі – чи покращить? Як «ляже карта» України на театрі (сподіваємося, не військових) подій на Донбасі? Усі ці фактори, вкупі із самопочуттям українського суспільства, можуть неабияк вплинути на розвиток подій і на поразку чи успіх будь-якого претендента, якого ми вище згадали. Тим паче, не варто забувати, що політика і політичне життя в Україні завжди багаті на несподіванки і навіть – на сенсації.
