У Житомирі мешкають 11 дітей із діагнозом «фенілкетунорія». Таким дітям потрібне спеціальне харчування, без якого вони не можуть жити. Найстрашніше, що досі на місцевому рівні не врегульоване питання системного забезпечення харчування, бо міська рада та ОДА грають потребами дітей у пінг-понг: вказують один одному, хто має фінансувати. Тим часом жоден із чиновників не може уявити жах мам і татусів, які бачать дно баночок і рахують дні, коли подзвонять і скажуть забирати нові.
І ось днями я читаю новину: управління сім’ї, молоді та спорту Житомирської міської ради витратить 25 тис. грн на виготовлення відеоролика «Житомире! Я люблю тебе!», в взагалі це був конкурс із кошторисом 75 тис грн, цю суму розподілять між трьома учасниками. Сюжет на місцевому телеканалі коштує кілька тисяч гривень. Кілька тисяч гривень і 75 тисяч гривень. Відчуйте різницю, як вчать працівники міської ради любити Житомир. Життя дітей і ролики за завищеною вартістю. Тобто гроші на ці «нагальні» речі є, а на дітей – немає. Тим часом 11 маленьких житомирян чекають, коли їх не будуть футболити. Для кожної дитини залежно від специфіки захворювання треба різне харчування, банка коштує від 1300 до 3500 грн, на місяць треба 3-4 банки.
Знаю, що після мого допису знову буде істерика у самозакоханих дерибанщиків, які фотографуються на заходах, розповідають про любов до молодшого покоління, але своїми справами показують справжнє ставлення до здоров’я дітей.
