Після перегляду тригодинного знущання над Зеленським в інтерв’ю Богдана Гордону, мені, загалом схильній до емпатії людині, навіть захотілося вступитися за Бубочку.
Але міцно себе вщипнув і спробувати абстрагуватися від постатей «облічітєлєй», а сконцентруватися на суті ними сказаного. А суть ця, навіть якщо поділити сказане на два, залишиється жахливою. І про морально-психологічні та професійні якості президента, і про офшори, і про конверти і про все.
Зрештою, для мене нічого нового. От лише, коли ми про це говорили ще перед виборами, то ми були «старими політиками», що продалися за шоколадки.
А коли про це саме розповідають творці цього «електорального чуда», то вони чомусь сприймаються безкомпромісними прадорубами. Тільки де була їх безкомпромісність раніше, коли вони вели до влади той жах, про який зараз так завзято розповідають?
А взагалі ситуація виглядає патовою. Сьогодні, як альтернативу Зеленському в пробірках Ахметова вирощують ціле сузір’я гомунколів на заміну.
І тут головне на це не повестися. Потрібно чітко усвідомити і запам’ятати, що Гордон – це Зеленський, тільки лисий. Що Разумков – це Зеленський, тільки хитріший. Що Комаровський – це Зеленський, тільки доктор.
І що ще одну каденцію експерементів країна не витримає.
