– “Втрата. Близько години тому на 79-му році життя в результаті хвороби зупинилося серце великого життєлюба, патріота, лауреата Огієнківської премії, письменника, просвітянина, журналіста, члена НСЖУ та НСПУ Василя Федоровича Сташука.
В це неможливо повірити, не віриться, ще минулого тижня й декілька днів тому я спілкувався з Василем Федоровичем…
Смерть невідворотня й раптова…
Щирі співчуття рідним і близьким покійного, вічний спокій його світлій душі.
Похорон відбудеться в Малині в неділю, 13 лютого.”
Біографія
Народився 1 січня 1944 року в с. Савлуки Малинського району, що на Житомирщині. Закінчив середню школу у Великих Кліщах Народинцького району, куди переселилася сім\’я після смерті батька.
Працював у колгоспі, шляховиком, на будовах Києва.
З 1968 року – на журналістській ниві. Спочатку – в Народичах, потім – у Малині, більше десяти років редагує Брусиловську районну газету «Відродження», яка у 1995була удостоєна Грамоти за підписом О.Т.Гончара.
З 2007 р. – директор історико-краєзнавчого музею імені І. Огієнка.
Громадська діяльність
Головний редактор літературно-мистецького альманаху «Житичі і світ». Автор творчого проекту «Огієнкові гостини». Голова міжрайонного літературно-мистецького об\’єднання «Посвіт» імені І. Огієнка. Голова Брусиловського осередку Всеукраїнського товариства І. Огієнка. Заступник голови Житомирської обласної організації НСПУ. Лауреат Всеукраїнської премії І. Огієнка, молодіжного поетичного конкурсу «Дорогами ровесників», оголошеною міжобласною газетою «Молода гвардія». Член Національної спілки письменників україни. Член Національної спілки журналістів України. Делегат ІV (надзвичайного) і V з\’їздів НСПУ.
Літературна творчість
Автор поетичних і прозових книжок: «Мефистофель у Чорнобилі», «Глиця», «Круті береги», «Вересневі стодоли», «Міражі», «Освідчення», «Неприкаяність», «Гарячий вітер», «Вибране», «Те, що минуло, не минає», «Останній лелека», «Хіба я знав, що так любити можна», «Голос спаленої трави», «Нурт», «Тітко Насте, Вашими устами я до всього світу говорю», «Хіба я знав, що так любити можна» (доповнене видання).
З рецензіями на художні твори виступає у газетах «Літературна Україна», «Молодь України», «Житомирщина».
за матеріалами Вікіпедії
