В умовах, коли увага всього українського суспільства прикута до очікувань та обговорень потенційної агресії з боку Російської Федерації, у Житомирі 19 лютого відбулася важлива, масштабна і напрочуд змістовна подія духовно – культурного життя. У приміщенні Житомирської обласної бібліотеки імені Ольжича відбулася презентація літературно – публіцистичного журналу «Світло спілкування». Журнал, підготовлений до друку невеличкою редколегією на чолі із Григорієм Цимбалюком, вийшов під №30. Число, як кажуть, ювілейно – «кругле», а тому на побачення із «Світлом спілкування» прийшло багато людей, які причетні до літератури, журналістики, мистецтва та краєзнавства Житомирщини.
Як завжди, «Світло спілкування» вийшов змістовним, цікавим, у чомусь приємно – несподіваним і вже точно- дуже очікуваним. Ціла когорта чудових, знаних, популярних у Житомирі і загалом в області авторів створила насправді визначний та знаковий літературний «продукт». Якщо вдатися до змістовного наповнення чергового числа «Світла спілкування», то редколегії журналу вдалося зібрати матеріали, що стосуються величезного періоду літературної історії нашої області. Та й сам перелік гостей, яких запросили до виступу, або, які самостійно зголосилися розповісти про свої враження і своє ставлення до журналу «Світло спілкування», виглядав дуже пристойно і потребував проведення щонайменше наукової конференції. Володимир Даниленко, – один із фундаторів і учасник Житомирської прозової школи, назвав журнал «Світло спілкування» центровим і найпомітнішим виданням подібного жанру на Житомирщині. Він згадав і нагадав присутньому у залі загалу про те, що літературне життя Житомира упродовж минулого тридцятиліття було цікавим і позначене кількома літературно – видавничими проектами. Журнал «Світло спілкування» – один із найуспішніших, бо про нього завжди знали і знають досі. Він мав дуже непросту долю, на його сторінках побували сотні авторів, які входять до когорти уславлених літераторів поліського краю. На жаль, чимало із тих, хто радував, дивував читачів «Світла спілкування», сьогодні з нами вже немає. Напрочуд вдалим у ході презентації ювілейного виходу журналу «Світло спілкування» був епізод із публікацією на екрані мартирологу славних імен літературно-мистецької Житомирщини. Упродовж восьми чи десяти хвилин у залі обласної бібліотеки згадали усіх поіменно.
Щодо презентації і її проведення. Звісно ж, ведучому дійства Володимиру Білобровцю було нелегко зорієнтуватися у вирі гостей, які прибули до залу бібліотеки. Зрозуміло, ледве не кожен другий, хто прибув на церемонію презентації, потребував слова. Хтось вважав, що «давно не згадували про Юрка Гудзя». Дехто згадав про восьмирічний відтинок з дня загибелі Якова Зайка. Тут же пролунала згадка про першого редактора журналу «Світло спілкування» незабутнього Сергія Черевка . Дуже багато говорили про Ярослава Гончара. До речі, сьогодні це ім’я у Житомирі пам’ятає все менше людей, адже Ярослав Гончар помер у дуже молодому віці й однозначно – на злеті свого життя. Літературознавець Сніжана Чернюк, однокласник і однокашник Ярослава Петро Сергійчук, ще один однокашник – Ярослав Долгих, нагадали під час презентації про цікавого самобутнього літератора, перекладача і дуже неординарну людину, якою був Ярослав Гончар. Безумовно, про його слід у Житомирі, про його здобутки і окремо – про невикористаний потенціал, слід було б поговорити ще і ще раз. Адже той перелік спогадів про Я.В.Гончара, який вміщений у 30-му числі журналу «Світло спілкування», переконливо доводить, що про Ярослава пам’ятають і прагнуть цю пам\’ять зберегти якнайдовше.
Ну, й, звісно ж, варто сказати і про плани на майбутнє. Перш за все, редколегія на чолі із Григорієм Цимбалюком запевняє, що вже працює над черговим виходом журналу. Сертифікат на суму 15 тисяч гривень, подарований «Світлу спілкування» Ігорем Гундичем (головою міської житомирської організації партії УДАР), стане гарною основою для підготовки до друку чергової непересічної і завжди очікуваної низки літературно – публіцистичних матеріалів. Вже на червень поточного року редколегія журналу має намір завершити усі роботи та процедури для його виходу у світ. Як кажуть, у гарну пору, і «Світло спілкування» нас ще неодмінно порадує. І – не один раз!
