Кот Сергій Іванович (22.10.1958-28.03.2022).
Перестало битися серце провідного наукового співробітника інституту історії України, доктора історичних наук Сергія Івановича Кота – справжнього вченого, який не уявляв себе без занурення в наукові дослідження, завжди був у пошуку нових джерел, організовував публікації важливих документів, ділився своїми здобутками під час наукових конференцій та публічних дискусій.
Він прийшов до Інституту історії України після Київського державного педагогічного інституту ім.О.М.Горького, який закінчив з відзнакою в 1980 р.
Сергій пройшов всі шаблі наукової кар’єри – від старшого інженера до керівника Центру досліджень історико-культурної спадщини України. Він був знаним фахівцем, чудовим організатором, керівником, другом і товаришем. Прагнув завжди вирішувати будь-які наукові завдання, доводити до логічного завершення наукові плани.
У квітні 2021 р. захистив докторську дисертацію на тему повернення і реституції культурних цінностей в ХХ-ХХІ ст.
Захисту передувала багаторічна робота в українських і закордонних архівах, участь в міжнародних конференціях, десятки аналітичних записок, вихід монографії, яка отримала високу оцінку серед фахівців.
Сергій Кот брав активну участь у формуванні теоретичних та організаційних засад українського пам\’яткознавства.
Він автор понад 300 наукових публікацій, у тому числі колективних та індивідуальних монографій, збірок документів, каталогів творів мистецтва.
Автор аналітичних статей в газеті “День”, брав активну участь у розробці концепції Меморіалу у Бабиному Яру.
Завдяки його наполегливості і бажанню довести справу до кінця – побачила світ третя книга Зводу пам’яток історії та культури України по м. Києву. Він мріяв про презентацію видання, але цьому завадило повномасштабне вторгнення Росії.
Пам’ять про Сергія назавжди залишиться у всіх, хто його знав, в його численних працях, учнях. в родині. Щирі співчуття дружині, дочці, онуці, які втратили люблячого чоловіка, турботливого батька і дідуся.
(Близький до оригіналу переказ допису Галини Денисенко – багаторічної колеги Сергія Івановича по роботі в Інституті історії України. Фото зі сторінки Олександра Кучерука)
