З великим сумом хочу повідомити, що (06.04.2022р.) передчасно помер мій давній приятель Сергій Жижко.
Коли помирає близька тобі людина, здається, що усі слова марні, що це порожнє потрясання повітря. Її не повернеш ані пишними, ані стислими словами жалю, вона назавжди відійшла засвіти.
Хоч це не зовсім так, бо душа її ще рік перебуває з нами – вона поруч і спостерігає за нами. Кожне добре слово, кожна щира молитва за її упокій допомагає спокійніше відійти у Царство Небесне. Помолімося за душу Сергія Жижка.
Декілька слів про його життєвий шлях. Сергій з самого початку так званої «перебудови» активно включився у боротьбу за українську незалежність – став членом Львівської філії Української Гельсінської спілки, а згодом її наступниці Української Республіканської партії. За вказівкою Проводу для посилення керівної структури партії перебрався до Києва.
Важливим моментом його життя стала участь у створенні і розбудові Конгресу українських націоналістів (КУНу). Разом із славної пам’яті Ярославою Стецько він найбільш приклався до наступного становлення організації.
В часи Помаранчевої Революції активно займався виборчою кампанією Віктора Ющенка в одній із східних областей України. Став народним депутатом Верховної Ради України від цього блоку.
Від початку до кінця пройшов Революцію Гідності, брав участь в охороні Трибуни в перші, найнебезпечніші часи народного повстання.
Сергій є автором багатьох книг і статей з історії українського визвольного руху.
У мене з Сергієм було декілька спільних захоплень. Найперше, як для істориків, як для учасників останнього етапу визвольних змагань, нам цікаво було обговорювати сучасну політичну ситуацію в Україні та світі. Ми предметно займалися дослідженням історії національно-визвольних змагань ХХ-го століття. Нерідко це були динамічні, напружені дискусії про власне бачення окремих аспектів цього процесу. У головному ж – особистісному зацікавленні у становленні української нації – повна згода. Це й робило наші спілкування тривалими і цікавими.
Другим нашим захопленням були мандри по Києву і Україні. Наприклад, ми вибирали якийсь мікрорайон Києва і пішки його обходили. І так один мікрорайон за іншим, раз у два тижні. Фактично ми з Сергієм пішки обійшли більше половини Києва. Незабутні були часи. Дякую тобі друже, за цю радість спілкування і відкриття нового.
Царство Небесне тобі, Сергію!
А нам – вічна пам\’ять про тебе
Написав Олександр Ткачук
