Заборонені? Екстремісти? Якісь не ті символи? Лише згадування назви призводить до втрати свідомості?
А вони завжди показували, як вміють воювати, як захищають Україну, не жаліючи себе.
Полк Азов, який сміливо захищає Маріуполь, наочно показуючи, що значить принцип “до останнього”, – приклад мужності і порядності. Мені боляче від того, що стільки років їх не визнавали. Стільки років їх відверто боялися, базуючи свій страх на російській пропаганді.
А саме Азовці діляться хлібом і водою з цивільними в бункерах заводу. Саме Азовці дали їм прихисток і захист. І вмирають вже не за Маріуполь та маріупольців. А за мене. Я пишаюся, що маю цей шеврон. Я завжди відчувала повагу до цих людей. І виконала всі зобов‘язання, які мала перед командиром полку.
І в день 8-річчя утворення полку Азов я вимагаю зробити все, аби врятувати військовий контингент з окупованого міста. І я готова стати живим ланцюгом в числі інших, аби утворити коридор для виходу наших Героїв, якщо неможливо забрати їх з моря та повітря. Бо мені неймовірно важливо все ж почути розповіді Редиса про його бійців, які ми так і не записали. Але зробимо!
Я вірю всупереч здоровому глузду і об‘єктивній ситуації. Я вірю.
