У Броварах місцеві вандали при владі знищили назву вулиці Володимира Короленка, славетного уродженця міста Житомира.
У запалі невігласи навіть полінувалися прочитати у Вікіпедії статтю “Короленко Володимир Галактіонович“. Якби прочитали, то дізналися б, що видатний житомирянин (мама його була житомирська полька, а батько – полтавський українець) все життя боровся за справедливість, за що жорстоко був покараний російським царизмом багато разів. За підозру щодо революційної діяльності його вигнали з Санкт-Петербурзького гірничого інституту, та відправили на заслання у місто Глазов, В`ятської губернії.
За відмову присягнути цареві Олександру III у березні 1881 року Короленка на три роки знову вислали, цього разу до Якутії, Сибір. Загалом, за свої політичні погляди Короленко провів 6 років у тюрьмах та на засланні.
До речі, Володимир Галактіонович негативно сприйняв жовтневий переворот 1917 року і відкрито засуджував більшовиків. Помер він у голоді і злиднях, принципово відмовившись від призначеного окупаційною радянською владою Полтави продовольчого забезпечення. Більше 100 років багато читачів виховувались на відомих творах уродженця Житомира. Це повісті: “Сліпий музикант”, “Діти підземелля” (авторська назва “В дурном обществе”) та “Без язика”.
Повість “Без язика” Володимир Галактіонович написав під враженням поїздки до Америки. У ній оповідається про гіркі поневіряння українського селянина Матвія Лозинського, який у пошуках кращої долі потрапляє на чужину, але не знаходить щастя і там.
До речі, житомирянам про Житомир Короленко написав автобіографічну повість “Історія мого сучасника”… Мало хто знає, але на початку 20-х років Короленко збирав гроші на допомогу голодуючим в Україні і якось уночі зазнав напад озброєних злочинців, але, ризикуючи життям, гроші їм не віддав…
