Україна відчайдушно бореться за своє виживання. Зеленський уперто боронить Єрмака з Татаровим. Він справді міг у війни в історію з великим знаком плюс, по суті ж скочується в гібрид безвольного Ющенка зі вседозволеністю Януковича.
Кривава війна і окупація 21% території не змінила Зеленського. Це актор провінційного театру, який боїться втратити продюсера і відчайдушно чіпляється за його ногу. Зірка Василь і продюсер Валентин. Але від цього нездорового партнерства страждає вся Україна, яка не обирала Єрмака з Татаровим. Два незрозумілі чолов’яги прийшли в замкнули все на собі — це узурпація, не інакше.
Зеленський думає, що йому все можна і війна все спише. Що можна плюнути в обличчя західним партнерам, які дають 5 мільярдів доларів на операційні витрати щомісяця. Що можна далі гнути розпальцьовку «я не втік». Нас мільйони не втекли і втікати не збираються. Давайте уже не видавати за геройство констуційний обов’язок президента. І нагадаю — що балотуватися його ніхто не змушував, це був добровільний вибір.
Наш гарант учора у вечері втратив рештки команди, з якою приходив до влади. Спочатку мінуснулись Данилюк, Рябошапка, Гончарук. Далі було випилювання Богдана, який по суті був архітектором проекту «Зеленський». Далі було брудне усунення Разумкова, який був ротом кампанії Зеленского, завдяки чому тисячі подумали, що наш гарант розумний.
Він лишився з людьми, які не причетні до його успіху. Із типовими стерв‘ятниками, які викльовують очі загнаній антилопі ще тоді, коли вона жива.
Зеленський нічого не зрозумів навіть попри те, що його рідний Кривий Ріг – теж ласий шматочок для окупації. І я не побоюсь цього слова — навіть зашкварений скандаліст Вілкул знайшов у собі сили для запізнілого каяття і роботи на громаду. Зеленський – ні. Він зайнятий Єрмаком і Татаровим. А що ми? Зараз країна воює не за всіх персон. Ми воюємо за себе і наше мабутнє. Не забудьте про це.
