11 серпня у Хорошеві відбулася траурна церемонія прощання з 39-річним військовослужбовцем Сил спеціальних операцій Дмитром Падалком. Загинув український боєць 7 серпня під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямі.
Сотні мешканців Хорошівської громади, де наш воїн проживав останніми роками, та прибулих з рідного Іршанська зі сльозами на очах проводжали героя в останню путь. Під час траурного молебну в центрі селища капелан військової частини, де служив Дмитро, проголосив гучну промову, аби всі довкола зрозуміли ціну жертовності наших героїв.
Сам же Дмитро Падалко брав участь в опорі рашистському наступу ще в 2014-15 рр. Був учасником бойових дій.
Потім працював у Хорошівському військкоматі. А в 2020 році вступив на контрактну службу на посаді начальника групи забезпечення підготовки.
Активний, життєрадісний, але заразом відповідальний та принциповий – таким згадують його товариші по службі.
«Ми познайомилися з Дмитром ще в 2014-му на Сході України, коли він служив у батальйоні «Айдар». Саме тоді відразу стали помітні його високі вольові, організаторські якості. Це дійсно допомогло йому стати зразковим офіцером, на якого могли рівнятися багато товаришів по зброї», – згадує загиблого військовика його друг Віталій.
Поховали Дмитра на Хорошівському цвинтарі. У нього залишились батьки, дружина та двоє доньок.
Настане ніч. Схололі сльози витре.
І втішить тих, хто заплатив війні
Своїм життям. Воно ж безцінне, Дмитре!
«Та знаю, знаю. Чи точніше – знав…
Тому і став не за монети срібні
До найдорожчих синьо-жовтих лав.
Щасливим був і в лютому, і в липні,
Допоки в бойовому казані
Вминав і юшку, і геройську славу.
Дорожчого не прагнулось мені,
Бо срібло все – фальшиве та лукаве.
А честь бійця – у вічності жива
І, нібито гірський кришталь, прозора.
Засліплює всі пафосні слова!»
Це дійсно так. Погоджуюсь, майоре…
Ти в пам’яті залишишся навік,
Хоча й добігли вже фінальні титри…
Товариш, батько, син і чоловік!
В усьому – справжній! Це про тебе, Дмитре!
