Ці фото зроблені в Аеропорт Київ – Kyiv Sikorsky Airport наприкінці лютого цього року. Коли було справді страшно.
Коли доля столиці висіла на волосині. Коли багато урядовців та високих чинів з силових відомств зникли невідомо де. І коли удачний російський десант в “Жулянах” міг змінити хід цієї війни.
Дізнавшись в останніх числах лютого, що Сергій Кривонос на стратегічному обʼєкті, я одразу вирушив туди – запропонувати медичну підтримку #ПДМШ захисникам аеропорту. Вже наступної ночі ми везли бійця з гострим апендицитом до столичної лікарні швидкої допомоги. Відтоді я бував в аеропорту ледве не щодня.
На моїх очах строката публіка, що захищала повітряні ворота столиці: ЗСУшники, курсанти, нацики, добровольці – перетворювалась на організований підрозділ, а летовище – на фортецю. Командував цією трансформацією генерал Сергій Кривонос.
Зараз Державне бюро розслідувань розслідує в рамках кримінального провадження, хто дозволив генералу Кривоносу захищати “Жуляни”!!! Ідіоти! Відповідь лежить на поверхні, але вам її не зрозуміти: йому не просто дозволила – його зобовʼязала взяти під контроль покинуті напризволяще повітряні ворота столиці честь офіцера та совість громадянина! А також Конституція України, яка стверджує: “Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов\’язком громадян України” (ст. 65).
Якщо б у Президента були радники, які знають історію України не з імпрезок “95 кварталу”, вони б могли розповісти Верховголовкому про трагічну історію взаємин Петлюри і Болбочана. Яка завершилась втратою незалежності та передчасною загибеллю обох.
Бо всі ми розуміємо, що влада не може подарувати Кривоносу не “самовільний” захист “Жулян”, а авторитетну та переконливу критику її злочинної бездіяльності напередодні цієї війни. За яку ми вже заплатили тисячами загиблих на окупованих територіях і на фронті.
Друже-генерале, це черговий постріл влади собі в ногу. Останнім часом в неї таке хобі: стріляти по своїх. Не по батальйону “Монако” чи звʼязковому з цим батальйонам Трюхіну, а по тим, хто справді ладен покласти душу й тіло за нашу свободу і довів це не раз.
Панове слідчі, офіційно заявляю, що в лютому-березні 2022 року я багаторазово самовільно перебував у Аеропорт Київ – Kyiv Sikorsky Airport, робив і пив каву в аеропортових кавʼярнях, а також без дозволу їв тістечка та канапки, не розрахувавшись. Ба більше: несанкціоновано допомагав Galina Almazova організувати медичну допомогу захисникам аеропорту.
Прошу вважати співучасником злочину. Також готовий бути свідком, бо жодного ДБРівця за весь лютий-березень у “Жулянах” не зустрів…
