Саме так робить той, кого “не цікавить” крісло прем\’єра.
Спочатку його головного конкурента Шурму всім світом тикають у 10-10-10. А згодом виходить він: весь у білому/вишиванці/гольфі/хакі, шоб розказати про зерновий коридор, відновлення країни та успішний кейс з пальним. Мовляв, порівняйте самі: його факап та мою історію успіху. Він сутулий фантазер, я успішний практик. Це називається “програмне інтерв\’ю”. Таке саме було в Шурми.
З усіх ознак, прем\’єриада продовжується, і Кубраков вважається найсильнішим з кандидатів. Діє грамотно та виважено. Треба віддати йому належне.
Але все одно, хочу нагадати три моменти.
1. Хто буде прем\’єром, таки невідомо. Інтрига зберігається.
Гончарука та Шмигаля ніхто з зовнішніх спостерігачів передбачити на міг. Отже, залишається високий шанс, що новим прем\’єром не будуть ані Шурма, ані Кубраков. Тож все вірно вони перестраховуються, коли кажуть, що не цікавляться посадою прем\’єра.
2. Кубраков найсильніший з кандидатів, бо має найкраще УТП.
Саме інтерв\’ю – суцільне бла-бла, загальні фрази та старанне уникання конкретики. Ось таким є Кубраков насправді.
За часів Кучми його б назвали “технократ” та “ефективний менеджер”. Для “крєпкого хозяйствєнніка” трохи статурою не вийшов, та й матюкатися треба. А тут – жодних конфліктів, усім друг, а у справи нікого не пускає. Власне, ніхто й не лізе. Отже, УТП формулюється максимально чітко: виконаю ідеально все, що треба, з максимальною секретністю. Але ще раз до пункту (1) – це не означає, що його оберуть.
3. Все це знову пересування ліжок у борделі.
Головне питання як завжди не поставлене. Якщо обираємо прем\’єра, то чому? Що зі старим? Які завдання ставляться новому? Хто ставить? Які групи впливу? Чому треба було змінити давно, а міняють лише зараз? Якою є позиція Заходу? Усі ці питання найважливіші, але їх немає ніде.
Отже, яка різниця, Кубраков чи ні? Нам-то що? В нас оно – війна та гроші Притулі скидати. Кожен має займатися своїми справами.
