Понад 70 українських прапорів за десять днів пошила житомирська депутатка, волонтерка Людмила Янушевич. Синьо-жовті стяги жінка шиє на власній кухні. Готові прапори Людмила Янушевич передає військовим.
“Швейний цех” жінка десять днів тому облаштувала на кухні власного будинку. Спочатку їй допомагав її чоловік, а тепер до процесу долучилася і подруга.
“Це вже сімдесятий за рахунком, – каже Людмила, показуючи кореспондентам пошитий нею прапор. – Але саме ось таких, як цей – розміром два метри сорок сантиметрів на один метр шістдесят сантиметрів – пошила кілька. Зазвичай шию прапори класичних розмірів – один метр п\’ять сантиметрів на 70-80 сантиметрів. З нашими класичними прапорами можна вийти на заходи, їх можна тримати чи розгорнути на транспорті”.
Українські прапори волонтерка почала шити у вересні. Каже, що вийшло доволі символічно, адже саме 18 вересня 1991 року Верховна Рада України затвердила український прапор у тому вигляді, яким він є сьогодні.
“У вересні завжди відбуваються знакові події, – говорить Людмила. – У вересні наші Збройні сили почали контрнаступ і визволили захоплені російськими військами українські території. А це означає, що наш прапор – це символ перемоги. Це гордість нації, її генетичний код та ДНК як і вишиванка. Перший стяг пошила після звільнення азовців із полону. Шила зі сльозами на очах. Була під враженнями та емоціями, від того, що їх визволили, від того, що наші українські військові, зокрема, і вагітні жінки, перебувають у полоні. Це дуже важко”.
За словами Людмили, вона шиє стяги, щоб довести – внесок кожного важливий для перемоги. Спочатку шити прапори їй допомагав чоловік, а тепер до справи долучилася і подруга.
“Це підйом – душевний, моральний у той час, коли багато людей не знають, де себе застосувати, як себе знайти у складних ситуаціях. Хоча я скажу, що ми особливо не сумували. З перших днів війни долучилися до волонтерського руху”, – розповідає жінка.
“Людмила почала цю справу, не розголошуючи ні друзям, ні сусідам, – каже волонтерка Олена Кочина. – Я, як і всі інші, побачила пост у фейсбуці про те, що наша Людмила шиє прапори. Зателефонувала їй і запропонувала свою допомогу. Хоча у мене стара швейна машинка, я сказала, що буду приходити увечері і шити, скільки зможу”.
Пошиті прапори Людмила Янушевич передає українським військовим.
“Я вдячний Людмилі Петрівні, що вона пішла нам назустріч і зробила нам такий прапор”, – каже військовослужбовець Віктор Стельмах.
“Наш прапор – це символ нашої держави, – говорить військовослужбовець Дмитро. – Він зараз майорить на всіх звільнених від ворога територіях. І, я думаю, він майорітиме і на територіях, які ми звільнятимемо далі”.
