Сьогодні житомиряни зібралися у Михайлівській церкві на Дмитрівську батьківську суботу.
Дмитрівська батьківська субота – це один із поминальних днів року, коли віряни вшановують пам\’ять покійних предків та моляться за їхні душі.
Традиційно цього дня до церкви несли три хлібини і ті страви, які були до вподоби покійним, коли ті ще жили. Згідно з народними повір\’ями: першу хлібину віддавали тим предкам, які померли давно, другу – дідам та бабам найближчого покоління, а третю – всім християнам, що загинули насильницькою смертю на війні.
Особливою була і вечеря в день Дмитрівської поминальної суботи. Вже в п\’ятницю наші предки починали згадувати покійних. Для вечері обов\’язково купували нову білу скатертину, яка прикрашала стіл. Готувалися традиційні страви. Зокрема, узвар, кутя, пироги, млинці. Не забували і про ту їжу, яку любили покійні за життя.
Під час поминальної трапези кожен член сім\’ї повинен був відкласти одну ложку страви в окрему тарілку. Потім її залишали на столі – щоб покуштували покійні. Вірили, що вночі душі родичів повертаються до своєї хати, щоб повечеряти зі своїми нащадками. Поруч із тарілкою обов\’язково ставили миску з водою і залишали рушник. Це робилося для того, щоб після трапези вони могли вмитися.
Дмитрівська поминальна субота була днем, коли допомагали бідним і голодним. Обов\’язково роздавали милостиню, просили помолитися за душі і за це залишали пироги. Навіть існувало повір\’я – якщо цього дня ходить багато старців, значить, це хороший знак. Бог, за віруваннями, посилає на Землю небіжчиків саме в образі старців. Вони ходять і дивляться, як живуть їхні нащадки. Тому, коли бачили старця, його одразу кликали за стіл, примовляючи: “Іди, діду, до обіду!”.
Віряни приходять до церкви ще напереродні, у п\’ятницю. В цей час в храмах служиться велика панахида (парастас). Заздалегідь готують записки з іменами покійників та приносять пісний хліб, солодощі, овочі, фрукти.
