Я зараз не буду тут робити висновки. Нехай краще колись у майбутньому про все розповість Головнокомандувач Залужний. Тому лише пару фактів.
1. Уже тривалий час західні розвідки й експерти рекомендують ЗСУ відійти з Бахмута, оскільки наші втрати там непропорційні важливості цього зруйнованого міста. Раніше відхід ЗСУ із Соледара лише погіршив ситуацію для ворога. А в боротьбі за Бахмут усе більше зростає загроза кліщів та перерізання шляхів постачання. Наявними силами їх утримати складно. А для ворога Бахмут може стати черговою пасткою.
2. Офіційної позиції Залужного ми не знаємо. Але я пригадую, як він уже раніше, щоб зберегти найкращі військові підрозділи, планував вирівнювання фронту або не поспішав із непідготованими атаками. Класика – це дві операції: звільнення Зміїного та Сіверськодонецьк. На першому вирішив відзначитися перед Зеленським Буданов і погубив там найкращих з кращих. А потім Залужний спокійно все спланував і вибив ворога без наших втрат.
Про авантюру Буданова, Зеленського, використання безмозглої комісарші, прирікання на загибель Іноземного Легіону в Сіверськодонецьку я вже детально писав. Ці виродки з влади зламали план Залужного з формування надійного рубежа оборони. Легіонерів Залужний урятував, але втратили не лише Сіверськодонецьк, але й Лисичанськ, Золоте тощо. Дуже висока плата , щоб прогнутися перед Зеленським під його приїзд у Бахмут. Чомусь мені здається, що утримування Бахмута за будь-яку ціну – це не ідея Залужного, як і тоді з протилежним берегом Сіверського Дінця.
3. Зате недавно Сирський, якого Зеленський обсипає орденами й почестями, заявив, що Бахмут – це така природна й рукотворна фортеця, яку ЗСУ здавати не стануть. Саме Сирського, який, імовірно, непоганий командувач оперативно-тактичного рівня, але нульовий стратег, Зеленський мріє поставити на місце Залужного. І це була б страшна авантюра. Але Сирський так прогинається перед Зеленським і Єрмаком, що може справді натворити страшної біди.
4. Зараз французькому виданню Le Figaro та німецькому Der Spiegel вже сам Зеленський пояснив, що це його особисте рішення – не відходити з Бахмута й тримати його, попри всі поради союзників та великі наші втрати. Наведу дві цитати з цим хаотичним потоком мислі:
“Ви маєте дивитися на це з погляду воєнних і спецслужб. Усе це питання часу. Під час війни час не має такого ж значення. Ми повинні триматися, доки не отримаємо зброю… …якщо вони візьмуть Бахмут, то захочуть піти далі. Це дасть їм перевагу. Питання в тому, що буде після Бахмута?”
Ще раз – я не військовий і не роблю висновків, як правильно було б поступити. Але мене дуже тривожить, коли рішення, від яких залежить стійкість фронту та життя тисяч наших бійців ухвалює цивільний та ще й уклоніст, а принципових військових відсторонюють від стратегічних рішень, користуючись послугами непомірно лояльних генералів-угодовців. Про пам\’ятник на території командування Сухопутних Військ, де танкіст з фізіономією Зеленського, а вертолітник – Сирського ще не забули?
