Усе дуже просто. З погляду національної безпеки український конфлікт із Московським патріархатом (МП) під час російсько-української війни мають вирішити на користь України, а не Росії. Будь-які форми затягування цього політичного, а не конфесійного конфлікту довкола Києво-Печерської лаври йдуть на користь путінської Росії. Одна країна – Росія, яка напала на Україну, контролює церкву іншої країни, жертви агресії – України.
На черзі “обнулення” й деполітизація Почаївської лаври. Цю церкву (МП), можливо, поза волею її активних парафіян, об\’єктивно, використовують як “п\’яту колону” Кремля в боротьбі з Україною. Тому саме Українська держава має правовими методами, рішуче суттєво обмежити діяльність цієї церкви (МП) як поплічника ворога України на всій території країни.
Традиційні віряни цієї церкви (МП) не винні й мають реально великий вибір в українських конфесіях, а сама церква, якою керують із Москви, під час війни є дуже небезпечною для України, бо її використовують проти національних інтересів.
Під час війни проповіді промосковських попів у церквах (МП) мають не менше значення, ніж снаряди й ракети російської окупаційної армії.
