Для тих, хто не в курсі: мова йде про нещодавнє затримання поліцією директора комунального некомерційного підприємства «Бердичівська міська лікарня» Анатолія Сову, якого Бердичівський міський голова Сергій Орлюк поставив керувати даним медичним закладом у квітні 2022 року. До цього незмінним керівником лікарні була Лариса Бабікова, однак її змусили піти з посади – начебто через дружні зв’язки з попереднім міським головою. Також за чутками причиною звільнення стало те, що вона відмовилася брати участь у запропонованих їй корупційних схемах.
Бердичівський мер та його команда «професіоналів»
Вважається, що персональну відповідальність за усі події, які відбуваються у громаді, несе особисто міський, сільський чи селищний голова, який обраний людьми та є фактично господарем громади. Він має налагодити співпрацю з депутатським корпусом, відповідає за планування бюджету, приймає кадрові рішення та домовляється з місцевими підприємцям. У цьому плані каденція Бердичівського міського голови Сергія Орлюка стала, мабуть, однією з «найцікавіших» не лише в Житомирській області, але й по всій території України. Адже місто та представники міської влади періодично стають фігурантами гучних скандалів. Втім, у Бердичеві уже звикли до частих затримань високопосадовців та обшуків у владних кабінетах, і тепер тільки думають: а хто ж стане наступним?
Політик з чималим досвідом, виходець з славнозвісної ВО «Батьківщина», Сергій Орлюк на минулих місцевих виборах прийняв правильне рішення, ставши на бік партії мерів «Пропозиція» та зумів виграти виборчі перегони. Та на жаль, виявилося, що ветеринаром він був значно вправнішим, ніж керівником, і очільник міста з нього вийшов, м’яко кажучи, не дуже. Цьому сприяли, перш за все, недолугі призначення на посади, у тому числі на керівні. Адже гарний співчаркувальник і друг, це ще не професія і тим паче, не рівень професійності.
Пройшло трохи більше року правління Сергія Орлюка, і його покинуло одразу два зами: з економічних питань та з питань житлово-комунального господарства. А через деякий час, уже під час ведення бойових дій, перший заступник Сергія Орлюка та нещодавно призначений заступник з питань житлово-комунального господарства стали фігурантами гучної справи щодо розкрадання стратегічного запасу палива. Судовий розгляд цієї справи триває і досі, а її фігуранти продовжують працювати на своїх посадах, без жодних докорів сумління. При цьому Сергій Орлюк ніколи жодним словом не прокоментував ситуацію. Не виправдовуючи, але й не засуджуючи своїх підлеглих. Людей, яких саме він призначав своїми заступниками і головними помічниками.
Взагалі кадрові призначення Сергія Орлюка викликають у людей тільки сміх. Оскільки ці люди, яким він довіряє вирішувати долю міста, не мають відповідних фахових здібностей. За останні кілька років було працевлаштовано у міськвиконкомі на посади керівників та провідних спеціалістів біля десятка депутатів Бердичівської міської ради з різних політичних фракцій та наближених до Орлюка осіб. Тож зовсім не дивно, що Бердичівську міську громаду сколихнуло нове гучне затримання.
За що взяли головного лікаря Бердичівської міської лікарні
Спочатку по місту прокотилися чутки, що просто у себе в кабінеті правоохоронні органи затримали директора комунального комерційного підприємства Бердичівська міська лікарня Анатолія Сову. Казали навіть, що його вивели у кайданках. Згодом інформацію підтвердили у Житомирській обласній прокуратурі, повідомивши що за даними слідства, директор комунальної лікарні однієї з міськрад Житомирської області вимагав від приватного підприємця «відкат» від вартості поставленого медобладнання.
За укладеним договором, підприємець мав поставити лікарні устаткування та вироби медичного призначення за бюджетні кошти, очікувана вартість яких – 700 тис. грн. Сума «відкату» становила 20%. І вже 27 червня після одержання другої частини обумовленої суми – 80 тис. грн – директора медзакладу викрито безпосередньо на території лікарні. Раніше правоохоронцями задокументовано одержання ним першої частини готівки – 60 тис. грн неподалік від торговельного центру у місті Житомирі.
Також у розпорядженні наших журналістів з’явилася інформація, що фахівці Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області, здійснюючи ревізію фінансово-господарської діяльності комунального некомерційного підприємства «Бердичівська міська лікарня»
встановили, що до договорів про закупівлю електричної енергії та газового палива лікарня уклала низку додаткових угод, що призвело до збільшення ціни за одиницю товару, всупереч вимогам чинного законодавства. Бердичівська міська лікарня здійснила оплату цих товарів за цінами, що не відповідають умовам укладених договорів, придбавши таким чином електроенергію та газ за завищеною ціною майже на 800 тис. гривень.
Думаємо, це далеко не єдиний список правопорушень, скоєних головними лікарем під час його перебування на посаді.
Два птаха, два крила – один політ
Затриманий директор комунального некомерційного підприємства «Бердичівська міська лікарня» Анатолій Миколайович Сова є житомирянином, і жодним чином, як не дивно, не пов’язаний з містом Бердичевом. Закінчив Тернопільський медичний інститут, потім проходив інтернатуру в Житомирській міській лікарні №1, де згодом став завідуючим поліклініки.
З Сергієм Орлюком він познайомився, коли той ще був депутатом Житомирської обласної ради. Анатолій Миколайович тоді очолював Центр екстреної медичної допомоги Житомирської обласної ради, але у жовтні 2018 року депутати Житомирської обласної ради розірвали з ним договір, не продовживши контракт. Саме Орлюк був одним з тих, хто активно лобіював продовження контракту з Анатолієм Совою, однак «за» тоді проголосувало тільки 16 народних обранців.
До речі, пан Сова теж не цурався політики свого часу, і у 2010 році балотувався до Житомирської міської ради під егідою політичної партії… як Ви думаєте, якої? Правильно – від «Партії регіонів». Але це до справи не відноситься. Факт той, що Сергій Орлюк та Анатолій Сова є давніми приятелями. Можливо саме це стало причиною його призначення на таку відповідальну посаду. Тим паче що два лікаря частенько зустрічалися разом в робочий або неробочий час, щоб пропустити до келиху.
Але давайте відкинемо особисті зв’язки з міським головою та подивимося об’єктивно, чи вдалося Анатолію Сові втримати настільки важливий об’єкт.
Вочевидь, що ні.
Анатолій Сова та його лікарня – в епіцентрі скандалів
Перший серйозний скандал прогримів на початку року, коли у міській лікарні виникла серйозна заборгованість по виплаті заробітній платі. Опоненти Анатолія Сови стверджували, що причиною цього стали невчасно подані документи до Національної служби здоров’я. Потім на території міської лікарні «несподівано» відкривається бюро ритуальних послуг – якраз навпроти приміщення міського моргу. Відкривається дуже тихо і непомітно, хоча всі розуміють: хтось нагрів на цьому руки. Бізнес починає нервувати, адже влада вже давно грає не за правилами, підігруючи «своїм».
Далі – більше. Піднялося питання захмарних премій, які отримували головний лікар та ряд інших адмінпрацівників, оскільки ці суми в окремих випадках перевищували 100 000 гривень за один місяць. При цьому залишалося невідомим, куди лікарня витрачає свої власні кошти, так як головний лікар та міський голова постійно просять грошей з бюджету начебто на реалізацію тих чи інших проєктів.
Наприкінці березня на посаду начальника відділу охорони здоров’я Бердичівської міської ради приходить молодий керівник Богдан Яковенко. Певний час він намагається увійти у курс справ, аж раптом знаходить певні фінансові невідповідності по Бердичівській міській лікарні та починає бити тривогу. Він говорить з депутатами та доносить усю інформацію до Бердичівського міського голови Сергія Орлюка. Але робить це необдумано, оскільки контракт про працевлаштування у нього підписаний з випробувальним терміном.
Вочевидь, не бажаючи слухати правду про свого приятеля, а може побоюючись, що молодий керівник розкопає якісь їх незаконні оборутки, мер без пояснень розриває контракт з Богданом Яковенко. Втім усі добре розуміють, чому так сталося.
Хто і чому міг «замовити» Анатолія Сову? Причини і версії
Втім раптове і настільки гучне затримання директора комунального некомерційного комунального підприємства «Бердичівська міська лікарня» змушує замислитися, чи не стоїть за цим хтось чи щось інше. На жаль, в Україні навіть під час війни буйним цвітом процвітає корупція, і відкатом у 140 000 гривень нікого не здивуєш. Тому одразу напрошується кілька версій, хто ж міг замовити головного лікаря міста Бердичева, і кому це вигідно.
Першою причиною може слугувати внутрішня боротьба за посаду та контроль за фінансовими потоками Бердичівської міської лікарні. Це надзвичайно ласий шматочок пирога, за яким може сумувати, власне, колишній головний лікар Лариса Бабікова. Причому допомагати їй відновити втрачену посаду та важелі впливу можуть залишки команди колишнього міського голови Василя Мазура. Так само є інтерес і у інших лікарів медичної установи, які мають амбіції і бажання керувати. Тож не виключено, що затримання Анатолія Сови – це наслідки внутрішнього бродіння у лікарському середовищі та боротьба за тепле крісло.
Друга причина – політична. Ще до затримання Анатолія Сорви окремими політиками розганялася по соціальних мережах тема міської лікарні, що дивним чином співпало з нещодавніми подіями. Після гучного паливного скандалу, затримання заступників міського голови та судову справу, яка все ще триває, рівень довіри до Сергія Орлюка як до мера та як до політика стрімко знизився. Плюс за весь час його каденції не було фактично реалізовано жодного серйозного проєкту, все залишилося на рівні обіцянок та обговорень. Тому затримання друга і , можливо, співучасника, боляче вдарить по рейтингу міського голови та по його впевненості у собі, змусить панікувати, домовлятися й шукати компромісні рішення.
Третій, малоймовірний але можливий варіант пов’язаний з присвоєнням Бердичівській міській лікарні статусу кластерної лікарні та її майбутнього об’єднання з Бердичівською районною лікарнею. Остання являє собою надзвичайно привабливий об’єкт, який багато хто хотів би знищити як медичну установу, щоб потім роздерти її на шматки для комерційного використання. Поки що йде намагання зберегти районну лікарню та її працівників, однак у міста немає категоричної позиції чи планів на те, що робити з районкою. Принаймні, вони не озвучуються відкрито. Можливо, затримання Анатолія Сови якось пов’язано саме з цим процесом.
29 червня Корольовський районний суд Житомира обрав для Анатолія Сови запобіжний захід – цілодобовий домашній арешт. При цьому прокуратура наполягала на триманні під вартою та готує оскарження судового рішення. Якою буде далі доля директора Бердичівської міської лікарні – покаже час та суд. Наразі за скоєне правопорушення йому може загрожувати позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років, з конфіскацією майна.
