Впертість, з якою монобільшість відмовляється голосувати за законопроєкти, що забороняють функціонування філіалу ФСБ в Україні під назвою УПЦ (МП), вражає.
Спершу Стефанчук заявляє, що в парламенті відсутня необхідна кількість голосів за ці закони, а потім представники владної партії на погоджувальній раді кажуть, що не хочуть втручатися у питання «свободи совісті».
Здається, що з цими депутатами ми живемо в різних країнах. В той час, коли Служба безпеки України звітує, що розслідує 68 кримінальних проваджень стосовно представників московської церкви, у тому числі проти 16 архієреїв, оголошено 26 підозр, винесено судом 19 обвинувальних вироків. Після 24 лютого представники УПЦ (МП) не лише агітували за «русский мир», але й збирали інформацію для ворога, були корегувальниками і навідниками вогню, вибудовували схеми для ухилянтів і навіть торгували зброєю. Все це задокументовані факти.
Де тут про «свободу» і де тут про «совість»? Це питання безпеки і виживання держави. СБУ фактично розгромила церковну агентурну мережу і зібрала всі необхідні докази для юридичної ліквідації ворожої структури. Але сьогодні все впирається у політичну волю нардепів.
Доходить до смішного. У приватних розмовах деякі депутати кажуть, що бояться голосувати за заборону московської церкви, бо одіозний Павло Лебідь (Паша Мерседес) погрожував їм анафемою.
Лишень вдумайтеся. У 21 столітті, в умовах найкривавішої війни, «нові обличчя» від лібертаріанської партії, власники багатьох «мерседесів», не голосують за ліквідацію ворожої агентурної мережі, бо бояться прокльонів від бородатого дядька на прізвисько «Мерседес». Знавці, підкажіть: це сюжет для Кафки чи Гашека?
