Ох, і дістало теє житіє політичнеє…
Щось і про літературу писнути треба.
Чогось останнім часом потягнуло на Еріха Марію Ремарка.
На західному фронті без змін. Але ж то не про нас? Хіба нє?
А ще в нього є ПОВЕРНЕННЯ.
І є в тім ПОВЕРНЕННІ такий епізодик. Колишні фронтовики приходять в учительську семінарію, щоб продовжити навчання. Її директор виступає перед ними з патріотичною промовою. Щось рече про перемогу. Хоча Німеччина війну програла. Але цю бздуру колишні фронтовики сприймають ще якось так. А ось коли промовець починає белькотати, що в тилу було гірше, ніж на фронті, а полеглі воїни благосно спочивають під зеленою травичкою, то це виводить фронтовиків.
Ось і помислив аз, грішний, чи не є це нашими спогадами про майбутнє?
Петро Кралюк
