Три думки про підсумки 2023 року.
1. Б-г та Вищі Сили на боці України. Свою частину зобов\’язань вони безперечно виконують найкращим чином. Це безперечний плюс.
Чи виконуємо ми свою? Люди на фронті – перевиконують. Українці в цілому, включаючи мене, – з перемінним успіхом. Намагаємося залишитися старими у нових обставинах. Проте це – неможливо.
Моїсей водив євреїв по пустелі 40 років. За цей час народ із психологією рабів перетворився на народ із психологією воїнів та хазяїв. Дещо подібне відбувається зараз з усіма українцями. У цій формулі головне те, що на Україну таки є воля від Б-гу. 300 років перебували у рабстві, тепер час переродитися. Не перейти під нове рабство, не розпродати землю, а повірити у власні сили та стати хазяями. Чого усім нам і бажаю якамога скоріше.
На фото – Людина 2023 року, за моєю версією. Шана героям!
—————————
2. Історії з волонтерством та донатами у 2023 мали відійти на другий план. Волонтери мали зосередитись на таких болючих темах, як допомога скаліченим у війні та особливо вразливим верствам населення.
Проте влада вже не соромлячись вимагає від людей донатити на ті речі, які вона має покривати на рівні держави. Усі рядові негаразди війни мала взяти на себе держава, тим більше, що грошей було достатнью – більше ніж 40 мільярдів доларів зовнішньої допомоги лише у грошах.
Відбулося як завжди в Україні. Це навіть викликає певну лють. Не те щоб ті 40 мільярдів розікрали. Розкрадання є, але скоріше виник ефект розслабленої сраки. Відчуття від дій влади таке, ніби війна виграє себе сама, а ми тим часом тут фільми познімаємо, у вибори пограємось, бізнеси переділимо, бруківку перекладемо, ремонтік зробимо. А головне – вирішення проблем відкладемо у довгу шухляду.
Результат закономірний. Минуло два роки гарячої війни, а держава лише починає будувати власну оборонну промисловість. Лише починає, Карл, і робить це вкрай повільно. Українські бійці вже мали їздити українською технікою, стріляти українськими набоями, бути одягнені в українську форму, захищатися українськими РЕБ. Ну і так далі.
Що замість цього? Родини все ще мають витрачати власні 300 000 грн, аби екіпіювати батька, аби той не загинув під першою ліпшою атакою. Люди знову збирають на дрони, які держава та великі центри або не виробляють, або виробляють такими, щоб треба було переробляти по-людськи. Тим часом публічні фонди витрачаються вкрай непрозоро та, як на мене, неефективно. Ефективно працює лише ефект Безуглої/Арахамії.
Справа Зеленського/Єрмака/Шурми/Милованова/Шмигаля/кого там ще? живе. У 2023 році ми вкотре отримали докази, що команда чинного президента не тягне, а інколи і відверто саботує перемогу. Зеленський не збирається міняти цих людей на більш ефективних. Ефективних не для нього, ефективних для України. Ось і виходить, що прой@б одних обертається героїзмом інших. Зараз не час влаштовувати вибори, але і Володимир Зеленський до тями не приходить, і вже не прийде, як стало зрозуміло з останньої конференції. Тож це та проблема, із якою доведеться жити, а багато кому – вмирати.
Споконвічна проблема України з так званими “елітами”. “Слугами народу”, які вже давно вважають себе страшно сказати ким. Неймовірно шкода людських життів.
—————————
3. Перешкоди із зовнішнім фінансуванням – як на мене, правильна річ.
Люди Заходу – не дурні. Вони діють з найкращих мотивів. Але вони також тверезо бачать, що влада України не докладається до перемоги.
Вони так само не бачать українських заводів із виробництва техніки та набоїв. Не бачать ефективну зовнішню політику із тиску на росію (санкції вже давно не діють, якщо ви не знали, але про це мовчать навіть в Україні). Вони бачать лише хитрозроблених неголених чолов\’яг у псевдо-військовій формі, які їздять по закордонах із простягнутою рукою. Мовляв, дайте нам ще у борг на соціальні виплати, на відбудову шкіл, на те, на інше.
Ну і крадівництво. Думаєте, Захід не бачить типових українських крадіїв? Не бачить новин про те, як “пиляють” на закупівлях для ЗСУ, але ніхто за це не покараний?
Тож справа не у військових – до Залужного та ЗСУ питань насправді немає. Не треба перекладати відповідальність та шукати проблеми там, де їх немає. Справа у втомі. Світ втомлюється допомагати тим, хто не хоче собі допомагати сам, а хоче лише споживати чужі ресурси. Тож світ не може сказати “ні”, але він притримує допомогу, аби вигнати українську владу до активних дій. Як і у випадку із людиною, ці дії починаються, коли закінчуються дармові гроші, взяті у борг.
Тож усе відбувається вірно.
У підсумку. Всі проблеми людини – у самій людині. Всі проблеми нації – у самій нації.
У 2022 українці викликали повагу всього світу мужністю та єдністю. У 2023 Україна викликАла втому всього світу тим, що намагалася бути тими самими українцями, як у минулому. Так не вийде перемогти. Неможливо вирішити нову проблему, залишаючись старими.
Тож у свято Різдва бажаю усім нам єдності та змін на нову якість хазяїв та переможців. Переможців, перш за все, над власними вадами. Забратися, працювати та перемагати. Не маємо іншого шляху.
Нехай усім нам щастить!
