ПОЕЗІЯ. Житомирянин Василь Головецький – ТЕЛЕГРАМА

ТЕЛЕГРАМА
Мама!
Ота, що її вже давно немає…
Ніби й любив, але щось у душі, їй-богу…
Ніби і їздив до неї з далекого краю,
Ніби й дзвонив, та бувало – задля відчіпного…
Це щоб сказали: “Покинь усе – і лети!”,
Хто його знає, чи кинув би докорінно!
Зараз усе що завгодно розкажеш ти,
Але ж себе не обманеш, яким був сином!
Перегоріла у вічній своїй роботі,
Перемовчала образи свої сльозами…
І почнеш її розуміти аж потім, потім,
Аж коли принесуть телеграму “Померла мама!”…