В мережі пішла масова істерія щодо підняття тарифів на електроенергію, з різними пропозиціями як вирішити енергетичну кризу.
Серед них, наприклад, відсутність електроенергії на пару годин або її подвійна вартість в ці години пікових навантажень.
Або встановлення трьохзонних лічильників, які будуть враховувати окремо тариф на електроенергію під час пікового навантаження, і це змусить людей економити, бо вартість електроенергії в ці часи більше на 50%.
Але при цьому вони забувають про українські реалії. Зібрав інформацію, коментарі з цього приводу.
Відповідно до статистики Міненерго, доля споживання електоенергії в Україні було таким – 66% споживання приходиться на промисловість (там тариф в середньому зараз 6,5-8 грн квт*год). а 28% споживання – на населення (тариф-2,64 грн за квт*год).
Різниця – втрати в мережах.
Якщо 28% споживачам підняти тариф, то це сильно вплине на загальне споживання? Звісно ні. Але населення потрібно душити.
І це ще не все.
1⃣ В Україні немає стільки лічильників, які можуть міряти окремо пікові години. Зазвичай у тих хто ставив, наявні двозонні ( це десь 12-15% від загальної кількості ) А треба трьохзонні.
2⃣ В Україні немає стільки електриків, щоб провести заміну такої кількості лічильників в осяжні терміни.
3⃣ В нас достатньо кварталів/компактних містечок, де наявні ті, хто платитиме і 30 грн за годину. В підсумку, умовний “лондонський квартал” вирубить оточуючі будинки, навіть якщо в тих включена одна економна лампочка.
4⃣ Пропозиції базуються виключно на поточній ситуації. Хоча очевидно, що наступними росія вибиватиме підстанції. І відключення будуть попри абсолютно безглузду заміну лічильників, навіть якщо її теоретично зробити.
В Україні не всюди навіть облік електроенергії стоїть, обліковується на сьогодні десь на сьогодні 13-14 млн домогосподарств.
Потрібно 6-7 000 грн на 1 лічильник. Це 80-85 млрд гривень. Власником лічильника є обленерго. Потрібно або знайти кошти в бюджеті або змусити обленерго поділитися прибутком…
Всі ці пропозиції вони абсолютно дико популістичні, і,відірвані від реалій.
Тарифна політика, якої до речі немає абсолютно в Україні, це процес багатьох років, а не хотєлок чиновників чи експертів.
І неможливо за місяць, два або рік два, вирішити проблеми, які накопичувалися десятиліттями.
