У Житомирі, з боку вулиці Бориса Тена, вже десять років діє невеликий «блошиний» ринок.
Хоча «Барахолка» ця з\’явилася ще у 2013 році, про неї ще й досі мало хто знає.
А чимало житомирян до цього часу вважає, що тут навіть бувати трохи соромно. Але даремно: на барахолках часто можна побачити рідкісні навіть унікальні речі, наприклад, фарфорові вази і статуетки, старовинні фотоапарати, картини, про справжню цінність яких власники навіть не здогадуються. Слід також не забувати, що «блошині ринки» існують майже у всіх країнах, у європейських також.
Зазвичай продавців тут більше, ніж покупців, а вибір товарів – на будь-який смак та гаманець. Асортимент такий широкий, що навіть уявити важко, хоча продають тут переважно вживані речі: старий одяг, взуття, ножі, виделки, ложки, домашній посуд, побутову техніку,- залишки колись комфортного і заможного життя. Зрозуміло, що на барахолках чеків ніхто не видає, графіків роботи не існує, викладки товарів також. Тут панує своя атмосфера «вільної» торгівлі без вже звичних для нас посмішок і добродушності (на ваш прихід просто можуть не звернути увагу).
Хоча продавці – здебільшого пенсіонери: в одних пенсія маленька, інші торгують, бо нічим більше зайнятися. Один із них, Вадим, раніше працював у торгівлі, але зарплату отримував здебільшого «в конверті», пенсію отримав мінімальну. Тепер «підпрацьовує» на блошиному ринку. Торговий досвід має величезний. Каже, що зараз найбільше купляють старі лопати, молотки, вила і т.п., бо нинішні «китайські» швидко гнуться і псуються.
Варто зазначити, що так званий «блошиний» ринок в Житомирі має декілька локацій. Основну «центральну» локацію довелося стиснути через новобудову, яка вже перетворилась на довгобуд. Отож стихія барахольноі торгівлі тепер розкинулась уздовж майже всієї Хлібної: від вулиці Бориса Тена аж до Київської. І мабуть, що ніде цю стихію нікому ще не вдалося підігнати під якісь цивілізовані стандарти, а тим більше – контролювати.
