Звісно, я не слідчий і не кримінолог, але як людина, здатна “бачити” сюжет і персонажів, в історії вбивства Ірини Фаріон (чи в історії після вбивства) і сюжет, і персонажі вимальовуються дуже неоднозначні, – і це варто зафіксувати, аби не загубилося серед подій, які попереду:
* на брифінгу очільник МВС, ніби ненароком виказуючи “тайну слідства”, “приписує” до потенційних “жертв” 18-річного затриманого одіозного українофоба, “слугу народа” (задум очевидний: урівноважити “національний гнів” убивством націоналістки і ніби мимовільно прирівняти її, поборницю української мови, до захисника “русского язика” і прямого агента російських інтересів);
** заступник голови Нацполіції ділиться з медіа “секретами” нібито “особистої” (!) розмови із затриманим, запевняючи, що вбивця Фаріон – “патріот” і що він (затриманий) уважає свій вчинок “правильним”, бо мовознавиця “роз\’єднувала” суспільство (так проштовхується виправдання мотиву, розраховане на ті контрольовані олігархічними медіа середовища, які вірять, що обстоювання української мови в Україні “роз\’єднує” суспільство, а поборники української саме цим і займаються, мова ж “не на часі”, вона “шкодить” об\’єднанню. Підозрюваний у цьому світлі постає захисником „ображених російськомовних”. Цей наратив проштовхують російські ЗМІ);
*** речових доказів злочину (одягу, зброї тощо) не знайдено, все опертя – на відеофіксацію і фото- й відеопортрет;
**** батько затриманого, ніби звичайний військовослужбовець, наймає приватного адвоката з цікавою репутацією – це адвокат російської пропагандистки Мунтян, яка, своєю чергою, пов\’язана з таким собі Портновим, – обидві фігури не потребують коментарів, як і їхня роль у сприянні російській агресії (останнє “досягнення” цього адвоката – звільнення з-під варти і виправдання російського колаборанта Коцаби). Незвичні зв\’язки звичайного військовослужбовця, які, проте, ніхто не помітив;
***** жодного слова про замовників убивства і співпричетних, про інформаційну кампанію, до якої долучилися провідні олігархічні ЗМІ, міністр освіти і яка (кампанія) передувала вбивству, демонізуючи не лише Фаріон, а й основну ідею, яку вона сповідувала, – українськомовної України (такої ж небезпечної для російських окупантів, як і для влади “слуг”);
****** усі російськомовні медіа, що діють в Україні, і їхні “балакучі голови” в один голос спростовують “російський слід” (логіка: “українці самі себе вбивають”) – і така одностайність серед цих різношерстих персонажів – рідкість.
Висновки, звичайно, передчасні.
Але, якщо виходити з основної сюжетної лінії, припускаю, версія слідства буде: “вбивця-одинак”, що керувався “особистою неприязню” (себто цілком у стилі made in Kremlin), і, з огляду на все, саме цю версію перевіряють на реакцію суспільства (спрацює чи ні?), або – цілком імовірно – затриманий – за кілька тижків-місяців – уже нікому нічого не скаже.
