Мережа хабів “Я Маріуполь” створена по всій Україні, і Житомир — 20-те українське місто, де функціонуватиме такий маріупольський осередок.
“Місяць — у підвалі. Потім — 40 кілометрів пішки у напрямку Запоріжжя. Нічого не боліло, навіть спина….”, — з болем згадує 76-річний Микола Шкрабій ті дні, коли його родина виривалася із пекла.
Вирвалася не вся: донька і зять загинули, їх розстріляли вороги під час виїзду із Маріуполя. Тоді, каже, все було як у жахливому сні і без повного розуміння ситуації.
І вже за місяць його дружина втратить зір через пережитий стрес й отримає інвалідність першої групи.
Літній маріуполець разом з дружиною понад два роки проживають у Житомирі. Їхня єдина втіха — онук, який вже завершує диплому роботу у маріупольському виші, евакуйованому у Дніпро.
Каже, найбільше, чого вони потребують, — це матеріальна підтримка. Мовляв, ліки, що необхідні дружині, дороговартісні, пенсія невелика, а ще — винаймати житло.
Його біль — спільний для всіх маріупольців, що вимушено розселилися по всій території України. На Житомирщині таких близько п\’ятисот. Тілесні шрами і рани у серцях цих людей ще раз ожили сьогодні у їхніх згадках.
Тепер переселенці з Маріуполя мають змогу ще ближче поспілкуватися одне з одним. Плюс до всього отримати ще й цілий спектр послуг у центрі підтримки маріупольців, що відкрився у Житомирі на вулиці Перемоги, 1.
Мережа хабів “Я Маріуполь” створена по всій Україні, і Житомир — 20-те українське місто, де функціонуватиме такий маріупольський осередок.
Це і про комплексну підтримку, і про єднання людей зі спільним болем та вірою в майбутнє Маріуполя.
Юридичний та психологічний супровід, допомога у працевлаштуванні, у відновленні та отриманні документів, підтримка продуктами харчування, гігієнічними засобами та медпрепаратами, матеріальна підтримка поранених, родин з дітьми з інвалідністю та багатодітних сімей… — тут маріупольці зможуть отримати всебічну підтримку. А ще — максимальне розуміння. Адже більшість із 15-ти працівників цього хабу є переселенцями. Як- от Анна з Каховського району Херсонщини. Вона — фахівчиня культурних проєктів у хабі. Щойно Анна морально заспокоювала та підбадьорювала одну із перших відвідувачок центру. І за хвилину — вона вже біля дітлахів.
“Це дитяча зона, — розповідає Анна. — Тут проходить інтерактив для маленьких маріупольців: діти малюють свою дитячу мрію. У цій зоні готуватимуть і першачків до школи, працюватимуть психологи”.
Анастасія Савченко — адміністраторка, вона теж з Маріуполя. Каже, їй пощастило, бо виїхала з Маріуполя 24 лютого 2022- го . Тепер на місці її домівки — поле. Настя називає маріупольців “своїми людьми та родиною”, каже, дуже щаслива, що такий центр відкрився у Житомирі.
Сьогодні тут реєструються перші відвідувачі, отримують гуманітарну допомогу у вигляді продуктових наборів. Школярі — канцелярію.
“Ці люди — справжній скарб. Зберегти цей дух — дуже важливо. Будівлі та підприємства можна відбудувати. Та люди — найбільша цінність для нас. Такий острівок дому для маріупольців є дуже важливим для них. Дякую міському голові Вадиму Бойченку за унікальний і такий важливий проєкт для маріупольців”, — міський голова Сергій Сухомлин.
У людей зі спільним болем і мрія одна на всіх — повернутися додому, в українське місто Маріуполь.
