У Малині Житомирської області занепала будівля колишнього кінотеатруОскому й масу неприємних вражень на малинців та гостей громади справляє колись добротне й ошатне приміщення кінотеатру, розташоване в самісінькому центрі міста. Раніше ця споруда була осередком культури, відпочинку й гарного настрою, приємного дозвілля земляків, а нині нагадує руїни часів Другої світової війни…
На даху кінотеатру ростуть дерева, дах провалився, плитка й перекриття також опадають, всередині приміщення, м’яко кажучи, має не найкращий вигляд. А все тому, що більше 10 років тому воно з комунальної власності колишнього Малинського району перейшло в приватні руки. Тоді його продали за більше ніж 1 млн гривень. Власник цього приміщення, відомий у Малині приватний підприємець, нічого не робить тут, бо, говорять люди, нібито приміщення дійсно належить йому, а земля навколо нього — ні… От і вся причина такої бездіяльності.
— Як можна допустити таке неподобство в центрі міста, де щодня ходять сотні людей, дітей, гостей, а через дорогу навпроти розташоване приміщення міськради? — сказала малинка Ольга Огороднійчук. — Під час війни коштом Європи ми ремонтуємо за десятки мільйонів заклади освіти, які особливо й ремонту нині не потребують, а такі приміщення-примари стоять без діла. Чекаємо, поки щось комусь на голову впаде, можливо, тоді зашевелимося, панове? Воно ж скільки років перебуває в аварійному стані, а ніяких попереджувальних стрічок чи паркану немає ще й досі. Поряд із ним, навпаки, стоять ще й сміттєві баки, куди люди викидають сміття, а поряд розташовані банк, податкова інспекція, ЦДЮТ, аптека…
Стурбований цією ситуацією й відомий у Малині та громаді культурний і громадський діяч Микола Омельчак. Він, зокрема, повідомив з цього приводу наступне: «Можливо, комусь і набридло дивитися на руїни колишнього центру культурно-мистецького закладу — кінотеатру імені Павла Тараскіна, біля якого знаходяться податкова інспекція, суд, “Ощадбанк”, ЦДЮТ, ну і міська рада… Більшість із нас пам\’ятають, які черги були на кіносеанси, концерти таких відомих знаменитостей, як Назарій Яремчук, Василь Зінкевич, Павло Дворський із синами, Микола Мозговий, Микола Кондратюк, Національна капела бандуристів України та багато інших. До цього часу малинці згадують, як тут проходив перший зліт солдатських матерів, що й яблуку не було де впасти, щоб зустрітися з нашими синами-воїнами. А дитячі новорічні ранки, молодіжні дискотеки, на яких лунала жива музика улюбленого колективу “Епізод”, були тут колись, і дитячі ігрові автомати… Так, це все, на жаль, було, і ось що маємо. На світлинах — саме приміщення кінотеатру, фойє, зруйнована сцена… Хтось викупив і обіцяв зробити торговельно-розважальний комплекс, і вийшло, що це обіцянка-цяцянка. Майбуття усіх керівників міста (впродовж усіх років, як викупили!) не доходять руки, щоб у самісінькому серці Малина ліквідувати цю руїну… Розумію, скажете війна, але ж спромоглися ліквідувати наслідки бомбардування в місті й громаді, а цей руйнується і далі… Сьогодні ми часто зустрічаємо гостей, зарубіжні делегації, туристичні групи і показуємо центр міста, і всіх дивує ця руїна… А чи не варто вже нарешті спитати власника викупленої будови: “Коли ж почнуться там роботи?” Бо така ж ситуація і зі спортивним комплексом, що в міському парку… І жителів турбує одне-єдине питання: “А коли ж усе зрушиться з місця і від пустих обіцянок перейдуть до реальних справ?” Ми, малинці, дуже любимо своє місто і хочемо, щоб воно було найкращим. Чи не так?»
