До порядку денного Верховної Ради внесли законопроєкт №11031, який передбачає створення єдиної системи відеомоніторингу для забезпечення публічної безпекиДо порядку денного Верховної Ради внесли законопроєкт №11031, який передбачає створення єдиної системи відеомоніторингу для забезпечення публічної безпеки. За інформацією ЗМІ, Комітет з питань правоохоронної діяльності був переконаний у його необхідності міністром внутрішніх справ Ігорем Клименком.
Ця ініціатива знову викликала хвилю обурення, схожу на ті, що вже були раніше. Противники законопроєкту говорять про тотальне стеження, втручання в приватне життя та порушення прав людини. Продукт, створений за підтримки МВС, називають інструментом для повсюдного контролю.
Журналістка «Коротко про» дізнавалася, які саме загрози бачать правозахисники та що може чекати на суспільство в майбутньому.
Всі ми учасники реаліті-шоу
Втім, нова система вже активно впроваджується. Ще в травні 2023 року екс-начальник поліції Київщини Андрій Нєбитов повідомив, що в систему “Безпечна Київщина” було інтегровано 1885 камер, з яких 480 – для розпізнавання номерних знаків автомобілів, а 500 – для розпізнавання облич. Також відомо, що на початок 2022 року у Києві функціонувало 7848 камер спостереження.
У січні цього року прем’єр-міністр Денис Шмигаль заявив, що з понад 50 000 наявних відеокамер понад 8000 вже інтегровано в єдину національну платформу відеоспостереження.
Міністр МВС Ігор Клименко зазначив, що загальна кількість камер перевищує 60 000, але ці цифри вже не такі важливі. Факт залишається: кожен, хто перебуває у громадських місцях, мимоволі стає учасником своєрідного реаліті-шоу. Як випливає з пояснювальної записки до законопроєкту, його автори прагнуть встановити чіткі правила, що регулюватимуть вимоги до систем відеомоніторингу, незалежно від форми власності, і врегулювати обмін інформацією, зокрема з урахуванням захисту персональних даних.
Саме питання захисту цих даних стало предметом гострої дискусії.
На моніторі у майора
Уявіть, що ви простуєте Хрещатиком до місця, де припаркували автомобіль, а на моніторі в кабінеті у поліцейського майора виводиться: Василь Васильович Василенко, 01.02.1999 р. н., зареєстрований за адресою.., номер платника податків.., марка автомобіля… і – ваше обличчя анфас.
Згідно із законопроєктом, це називається “ідентифікація інформаційного об’єкта «фізична особа». Вона здійснюється на підставі набору біометричних даних та такої інформації про особу:
– власне ім’я, дата народження/смерті, місце народження, стать,
– відомості про зареєстроване або задеклароване місце проживання (перебування),
– відомості про громадянство або його відсутність,
– відцифрований образ обличчя особи,
– реєстраційний номер облікової картки.
Подібний набір даних передбачено також для ідентифікації “інформаційного об’єкта «транспортний засіб».
Запитаєте, звідки все те на випадкового перехожого у товариша майора візьметься? А з державних реєстрів – демографічного, міграційного, транспортних засобів, реєстру платників податків, системи біометричної верифікації та ідентифікації громадян.
Відцифрований образ обличчя (це така поліцейська термінологія) знаходиться у реєстрах громадян власників паспорта у вигляді ІD-картки, пенсійного пластикового посвідчення, закордонного біометричного паспорту. Пам’ятаєте, як крутили головою, щоб зайти у “Дію”?
Зібране на особу досьє умовно відповідальний майор може зберігати “протягом строку, необхідного для досягнення цілей обробки”. Тобто скільки хоче, але не більше 15 років.
Звертаємо увагу: законопроєкт не відокремлює підозрюваних, злочинців, розшукуваних чи безвісти зниклих від пересічних громадян. Звідси критики роблять висновок, що ідентифікація пошириться геть на всіх, хто ризикнув вийти за поріг свого дому.
Анонімності більше не існує
Хто почав панікувати, той запізнився. Все це з нами вже відбувається.
– Люди навіть не уявляють, скільки баз збирають дані про них, – каже адвокат Олег Бурлаков. – Починаючи від номерів телефонів до образу облич. Такого поняття, як анонімність, більше не існує. У будь-якій країні світу.
В той же час юрист звертає увагу на інший бік медалі:
– Саме це дозволяє поліції ефективніше розкривати злочини. Будь-яке розслідування починається з вивчення телефонних дзвінків та записів камер спостереження. Якщо район, де планується злочин, накритий сіткою відеомоніторингу, навіть підготовлений до такого зловмисник не зможе все передбачити. Висновок очевидний: якщо ми хочемо перебувати у відносній безпеці, мусимо в чомусь жертвувати приватністю життя.
Що стосується можливих зловживань наборами інформаційних даних, то ще жоден закон не подолав суб’єктивний фактор. Як приклад можна навести фрагменти записів із системи “Безпечне місто”, які опиняються в руках у журналістів, вочевидь, корупційним шляхом.
У той же час саме відеофіксація допомогла розпізнати підозрюваного у вбивстві Ірини Фаріон і знаходити злочинців, які на замовлення російських спецслужб підпалюють автівки військових та обладнання на залізниці.
Засоби шпіонажу є в кожному смартфоні
Система розпізнавання облич недосконала, помилка може коштувати людині долі… Крім злочинців, закон дозволить ідентифікувати та переслідувати учасників політичних акцій. Законопроєкт наближає нас до авторитарного Китаю, віддаляючи від Європи. Не передбачено контроль за діями поліції щодо баз даних. Чесна людина позбавлена інструменту захисту від стеження. Є ризик розвитку комерційного шпигунства.
Критики тотального відеомоніторингу мають свої виважені аргументи, і це вкотре доводить, що досконалі законопроєкти явно не сильний бік наших депутатів.
– Суперечки щодо відеоспостереження тривають уже десятки років, бо це тема, яка зачіпає важливі питання безпеки та приватності, – зазначає експерт із безпеки та засновник охоронної компанії “Сіріус” Ігор Ніколенко. – З одного боку, камери підвищують рівень безпеки, але з іншого – роблять наше життя більш прозорим. Вигоди від цього, як правило, відчувають законослухняні громадяни, тоді як ті, хто планує порушення, бачать у цьому ризики.
Експерт також підкреслює, що незалежно від ухвалення закону, ринок техніки продовжить розвиватися.
– Це частина глобального процесу диджиталізації, який охоплює весь світ. Якщо 20 років тому лише багаті люди могли дозволити собі дорогі системи спостереження, то сьогодні камери стали доступними для широкого загалу. Вони стають дедалі дешевшими й технологічно досконалішими. Крім того, кількість баз даних зростає, і все це поступово об’єднується. Розвиток техніки не зупиниться, незалежно від того, чи будуть ухвалені закони. Сьогодні кожен смартфон містить функції, які колись вважалися незаконними засобами шпигунства.
Однак варто звернути увагу на те, що в пояснювальній записці до законопроєкту вказано, що його реалізація не вимагатиме додаткових бюджетних витрат. Це сумнівне твердження, оскільки технічне обладнання, програмне забезпечення та його обслуговування вимагають значних коштів. Критики вважають, що МВС може використовувати цей закон, щоб збільшити свій бюджет під прикриттям відеомоніторингу.
