В армію житомирянин Михайло “Бобер” потрапив в лютому 2023-го року. Прийшла повістка, він зібрав речі і поїхав. До цього протягом року чоловік ходив до ТЦК та СП, але його не брали.
– Я одразу просився в бойову частину, – розповідає Михайло, – але потрапив до роти охорони ТЦК. І тільки в липні минулого року мене перевели до 58-ї мотопіхотної бригади. Тут потрапив до штурмового підрозділу, про що жодного разу не пошкодував: командири – адекватні, всі хлопці – бойові, вмотивовані, – так можна воювати.
– Нас тренували досвідчені інструктори фактично зі спецслужб, а ці хлопці свою справу знають: підготували нас добре. Це стало зрозуміло вже в першому бою. Наша група пішла на штурм ворожих позицій. До нас це намагався зробити інший підрозділ, але їм не вдалося. А ми змогли зайти на позиції й закріпитися. А все тому, що ніхто з нас не розгубився під час бою, кожен добре знав, що йому робити. Ми діяли, як єдиний організм.
– Успіх штурму залежить від багатьох факторів, – пояснює “Бобер”, – але є головний чинник, без якого атака буде самогубством. Це ретельна підготовка. Мається на увазі доскональне вивчення ворожих позицій за допомогою даних аеророзвідки. А коли мова йде про добре укріплені позиції, – то навіть проводиться відпрацювання штурму на практиці. Для цього риються окопи, які повністю дублюють ворожі. Ти кілька разів їх проходиш і вже знаєш, де бійниці, де “нори”, де бліндажі. І коли опинишся на місцевості, уже не розгубися.
Зараз Михайло працює інструктором свого батальйону – навчає хлопців, як виживати й перемагати в бою. Він впевнений, що солдат має постійно навчатися, навіть коли виходить на відпочинок. Не просто лежати на ліжку з телефоном, а йти на полігон і відпрацьовувати навички. Тільки тоді боєць буде ефективним.
– В Інтернет-мережі гуляє багато роликів, де когось ламають та закидають в автобус, – каже “Бобер”. – Ні мені, ні комусь із моїх знайомих в інших підрозділах ще не доводилося стикатися з жертвами “бусифікації”. Тому не потрібно вірити всьому, що тобі показують. Задача ворога – зламати нашу волю до боротьби, і він вдається в цьому до різних засобів. Але ми маємо боротися. Якщо не хочемо, щоб воювати довелося ще й нашим дітям.
