У США почали хворіти на «мавпʼячу віспу»: серед симптомів – нудота, висока температура, висипання, свербіж та біль у м’язах.
Йдеться про варіант Clade 1 вірусу mpox (раніше його називали “віспою мавп”). Ним заразилась людина, яка нещодавно повернулася зі Східної Африки. Там вказаний штам зʼявився у цьому році.
В Африці з кінця вересня було виявлено понад 3,1 тис. заражених, а з початку року діагностували майже у 19 тисяч осіб, понад 500 пацієнтів померли. Також вірус виявляли і у людей в Німеччині.
Зокрема, 14 серпня ВОЗ оголосила надзвичайну ситуацію у сфері охорони здоров’я у зв’язку з поширенням “віспи мавп” у низці країн світу.
Вірус мавпячої віспи: що варто знати?
Віспа мавп – віспоподібне захворювання, що спричинюють віруси родини поксвірусів. За клінічними ознаками воно дуже схоже на натуральну віспу.
Віспу мавп характеризують як зоонозне захворювання. Тобто те, яке передається від тварини до людини.
Важливо, що віспа мавп у більшості випадків протікає значно легше, ніж натуральна віспа. Проте іноді вона все ж таки може призвести до летальних наслідків.
Хоча у назві цього захворювання згадуються примати, проте до людини вона може передаватись і від гризунів.
За наявною наразі інформацією, передача цієї віспи від людини до людини носить дуже обмежений характер.
Важливо, що попередня вакцинація від натуральної віспи є високоефективною профілактикою віспи мавп.
Специфічного лікування або вакцини проти віспи мавп у широкому доступі немає.
Як передається вірус?
Інфікування відбувається в результаті прямого контакту з кров’ю, біологічними рідинами, ураженою шкірою або слизовою інфікованих людей чи тварин.
Можливим фактором інфікування також є вживання в їжу м’яса інфікованих тварин, яке не було належно термічно оброблене.
Передача вірусу від людини до людини можлива за певних умов
Передача вірусу від людини до людини може відбуватися в результаті тісного контакту з інфікованими виділеннями з дихальних шляхів, ушкодженими ділянками шкіри інфікованої людини або з предметами, біологічними рідинами або матеріалами з осередків ураження хворої людини.
Найбільший ризик інфікування мають члени однієї родини, якщо вони мають тривалий особистий контакт з інфікованим членом сім’ї, а також медичні працівники у випадках недостатнього дотримання правил контакту з пацієнтом.
Інфікування також може відбуватись через плаценту.
Скільки триває інкубаційний період?
Інкубаційний період (від часу інфікування до появи симптомів), зазвичай, становить від 6 до 16 днів, але може коливатися в діапазоні від 5 до 21 дня.
Ознаки та симптоми мавпячої віспи
У період інвазії (тобто проникнення до організму) віспа мавп супроводжується гарячкою, сильним головним болем, збільшенням лімфатичних вузлів, болем в спині, у м’язах і сильною астенією (слабкістю). Такі симптоми можуть тривати до п’яти днів.
Потім, через кілька днів після інвазії, починається період висипки.
У 95% випадків висипка виникає на обличчі, а потім поширюється на інші частини тіла. У 75% випадків – це долоні та ступні.
Останні виявлені випадки у Великобританії також показали, що первинним місцем появи висипу можуть бути статеві органи, якщо передача відбулася під час сексу.
До повного зникнення кірочок, які виникають внаслідок висипання, може пройти до трьох тижнів.
У деяких пацієнтів може спостерігатись збільшення лімфатичних вузлів, що є характерною ознакою віспи мавп в порівнянні з іншими схожими захворюваннями.
Як діагностують віспу мавп?
Рекомендованим методом діагностики залишається ПЛР-тестування. Для цього досліджуються вміст або покриви висипань.
Яка профілактика?
Важливо, щоб люди знали шляхи передачі та уникали тісних контактів з інфікованими.
Важливим способом профілактики не лише цього захворювання залишається миття рук.
Важливу роль також відіграють заходи епідемічного нагляду та оперативне виявлення нових випадків.
