24 лютого, у день, згадка про який і досі змушує стискатися серце, у залі Музею історії міста Бердичева відбулося відкриття авторської фотовиставки Андрія Нестеренка. Символічною є й її назва — “Фото з війни“.
Традиційно, на початку заходу кожен із присутніх ушанував молитвою пам’ять про мужніх Героїв української землі, які віддали найцінніше — життя заради миру.
Автор фотовиставки, яка, безумовно, не залишить нікого байдужим, — Андрій Нестеренко. Ще у 2018 році він прийшов у бердичівську фотошколу здобувати знання, а вже сьогодні перебуває серед тих, хто б’ється за незалежність та свободу України. Наразі він обіймає посаду штаб-сержанта відділення комунікацій 100-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ.
Ще зовсім молодий, проте, безперечно, талановитий… Так само, як і його батько, він вирішив боротися за суверенність і цілісність нашої країни, за майбутнє кожного з нас під жовто-блакитним прапором, а не ганчіркою у вигляді триколора.
Висловити свою повагу та вдячність мали можливість засновник Фотошколи, у якій здобувають знання не просто фотографи, а патріоти, — Валерій Мельников.
На фотовиставці були присутні міський голова Сергій Орлюк, мати Андрія — Ольга Нестеренко, військові, директорка гімназії №8 міста Бердичева Лідія Савченко, настоятель Хресто-Воздвиженського храму ПЦУ в Бердичеві отець Костянтин Карпенко.
Такі заходи, як ця виставка, мають неоціненне значення. Вони дають змогу кожному відчути, побачити та зрозуміти жахи війни не лише через сухі цифри статистики, а через живі емоції, зафіксовані на фотографіях. Кожен кадр — це не просто миттєвість, це історія, біль, героїзм і відчай, які назавжди залишаться в пам’яті тих, хто переживає ці події.
Фотовиставка допомагає зберігати пам’ять про наших захисників, про тих, хто сьогодні стоїть на передовій, виборюючи нашу свободу. Саме такі заходи нагадують суспільству про важливість єдності, про силу духу українців і про те, що боротьба триває. Вони також відіграють значну роль у підтримці військових — адже кожен воїн хоче знати, що його подвиг не залишиться непоміченим.
Директорка гімназії Лідія Савченко поділилася своїми спогадами:
“Сьогодні перед нами Андрійко, Андрій Нестеренко, який виріс на моїх очах, на очах усього колективу 8-ї гімназії. З сьомого чи восьмого класу він став офіційним фотографом, якого ми запрошували на всі заходи. Сьогодні виставка змушує нас замислитися над тим, як ми маємо жити далі. Дякую тобі, Андрію, незважаючи на те, що ти такий юний, проте світлий воїн. Низький уклін тобі!”
Зі словами виступив і офіцер відділення комунікацій 100-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ старший лейтенант Дмитро Зінюк:
“У квітні, коли стало відомо, що наша бригада переформатована з сил територіальної оборони в механізовану, ми розуміли, що в штаб буде введена посада фотографа. Тоді ми почали шукати людину, яка дійсно змогла б якісно закрити цей напрям. Потрібен був фахівець, який гарно сфотографує, адже знімок — це вміння зловити момент. Коли Андрій потрапив до нас, ми були приємно здивовані. Ми шукали фотографа, а отримали, як кажуть у спорті, універсального гравця. Оскільки він вміє не лише якісно зловити момент, а й змонтувати відео, виконати все в максимально короткий термін. Те, що займає добу, він робить за годину, максимум дві.
Ці фотознімки — в першу чергу пам’ять для майбутніх поколінь, нащадків. Щоб вони знали, пам’ятали про те, що було, жили сьогодні й думали про завтра. Ми на своєму фронті робимо все можливе, щоб це завтра настало якомога швидше. Яке б завдання не надійшло і якої складності воно не було, ми знаємо, що випускник Фотошколи “F/5.6” його виконає. Чомусь мені здається, що у майбутньому фото Андрія Нестеренка побачить Київ, Львів і весь світ.
Недарма кажуть: роби те, що любиш, і люби те, що робиш. Саме ці вислови описують і характеризують Андрія.”
Сам молодший сержант Андрій Нестеренко зазначив:
“У першу чергу, кому потрібно подякувати, це людям, які зображені на цих світлинах. Я би міг довго описувати кожне фото, проте дотримуюсь правила: показуй, а не розказуй, адже ніхто не розповість про світлину так, як вона сама.”
Фотовиставка Андрія Нестеренка змушує замислитися над тим, якою ціною дається свобода, і нагадує, що майбутнє України залежить від нашої пам’яті, єдності та дій сьогодні.
Атмосфера на відкритті виставки була пронизана сумом, спогадами, гордістю та глибокою вдячністю. Кожен, хто прийшов, відчував, що навколо не лише експозиція світлин, а справжня жива історія, яка говорить без слів. На обличчях гостей було помітно зосередженість, у поглядах — відчуття спільного болю і водночас незламності.
Такі заходи є надзвичайно важливими не лише для Бердичева, а й для всієї країни, адже вони не лише документують реальність війни, а й допомагають усвідомити її справжню ціну.
Ріо-Бердичів
