Житомир кілька століть тому був важливим стратегічним форпостом Великого князівства Литовського, а згодом і Речі Посполитої. Місто стало центром оборони завдяки своїй потужній фортеці, яку в 1540-х роках реконструював архітектор Симон Бабінський спільно з першим старостою, князем Богушем Корецьким.
У середньовіччі територія Житомира була зміцнена та розширена, її площа складала близько двох гектарів, а форма нагадувала неправильний шестикутник. Місто мало три брами та п’ять оборонних веж на кутах фортеці. У серці укріплення розташовувалися палац старости, храм і склади, а з’єднання з містом забезпечував міст через урвище та мережа підземних ходів.
Однією з природних пам’яток Житомира є Скеля Чацького, названа на честь польського просвітника Тадеуша Чацького. Охримова гора (Кокрин), історичне місце на північному заході міста, також має велике значення, адже тут існувало поселення ще в XIV–XV століттях. Тут збереглися каплиця Святого Миколая та Покровська церква.
У XIV–XVIII століттях важливу роль у захисті Житомира відігравала Замкова гора, де стояла фортеця. У 1769 році вона була зруйнована російськими гусарами та донськими козаками.
Серед архітектурних перлин Житомира варто згадати Кафедральний костел Святої Софії, побудований у XVIII столітті в стилі пізнього ренесансу та бароко. Відзначається своєю величчю та є однією з найдавніших архітектурних пам’яток міста. Семінарський костел Святого Йоана з Дуклі, зведений у 1838 році, також є значущою архітектурною пам’яткою, що поєднує риси готики та бароко.
Вулиця Київська (тепер Кафедральна), одна з найстаріших у місті, веде до Соборного майдану і є важливим історичним та культурним центром Житомира. У XIX столітті тут розташовувався театральний комплекс, завдяки якому місто стало культурним осередком. Зокрема, Житомирський театр, що нині виконує функції міської філармонії, є яскравим прикладом того часу.
Не менш цікавою архітектурною пам’яткою є житомирська водонапірна вежа, що надає місту неповторного вигляду.
