У спортивному комплексі Поліського національного університету пройшов Кубок Житомирської області з волейболу сидячи, у якому взяли участь ветерани російсько-української війни. Турнір став важливою подією не лише для спортсменів, а й для всієї громади, адже продемонстрував силу духу та незламність українських воїнів.
Паралельно на базі комплексу тривають тренувальні збори збірної України з волейболу сидячи, яка готується до Золотої Євроліги та чемпіонату Європи. У складі команди — 14 спортсменів з різних регіонів країни: Дніпропетровщини, Полтавщини, Київщини, Вінниччини, Житомирщини та Рівненщини.
Головна мета — ліцензія на майбутнє
«Ми готуємося до рейтингових змагань цього року, зокрема до чемпіонату Європи, який відбудеться восени в Угорщині. Наша ціль — перше місце, що дозволить нам отримати ліцензію на подальші міжнародні змагання», — зазначив керівник регіонального центру «Інваспорт» Юрій Панасюк.
Тренер збірної та викладач Поліського національного університету Анатолій Денисовець пояснив, що волейбол сидячи вимагає значного фізичного навантаження.
«Грати сидячи — зовсім інше, ніж у класичному волейболі. Гравцям важко перелаштуватися, бо здається, що вони все ще можуть стрибати. Велике навантаження припадає на спину та плечовий пояс, адже переміщення здійснюється руками», — розповів тренер.
Волейбол став другим шансом
Багато гравців збірної — ветерани війни, які зазнали важких поранень. Одним із таких спортсменів є Євгеній Корінець, який у березні 2023 року втратив ногу під Бахмутом через артобстріл. До війни він займався класичним волейболом і працював реабілітологом. Після поранення вирішив не здаватися й приєднався до національної збірної.
«У 2024 році ми представляли Україну на міжнародному рівні в Парижі. Це величезна відповідальність, і ми віддаємося тренуванням на всі сто. Наша команда існує лише вісім років, але ми вже здобули ліцензію. Щоденні тренування складаються з ранкової розминки, загальнорозвивальних вправ та вечірніх командних занять», — поділився Євгеній Корінець.
Ще один гравець команди, Андрій Сікальський із Рівного, у минулому був професійним футболістом. Через травму йому ампутували ногу, і спочатку він втратив віру в майбутнє.
«Здавалося, що життя закінчилося, але волейбол сидячи став моїм другим подихом. Це не просто спорт — це можливість реалізуватися, знайти сенс, відчути командний дух. Хлопці, не зачиняйтеся вдома! Шукайте себе — у спорті, культурі, будь-якій справі», — закликав Андрій.
