Останній теракт у Франківську, здійснений за участю школяра, – не поодинокий випадок, а частина масштабної проблеми, що набирає загрозливих обертів по всій країні, – вважає Вадим Василенко.
“Нинішній теракт у Франківську – один із сотень по всій країні за участю школярів, – це, поміж іншого, „чудовий” підсумок діяльності української школи за останні 10 воєнних (!) років. Плідний результат уроків “громадянської освіти”, “патріотичного виховання”, а на Франківщині ще й “християнської етики” (бо край же богобоязливий!) і всякої іншої … Тисячі (!) підлітків, які на замовлення російських спецслужб вчиняють диверсії, палять машини військових і відверто ненавидять країну, в якій живуть, і тих, хто її захищає. Якщо хтось скаже: “Але ж добровольці, волонтери – вони і ми – теж вийшли з української школи!” – відповім: так, але не з цієї. Здебільшого, зважаючи на вік, саме з тієї, яку поховали псевдореформатори з МОНу. Їх навчало – переважно – інше покоління, і вчили вони предмети, які з нових програм благополучно викорінюють, і читали твори, які давно відправили під ніж “осучаснення” (впевнений: і те, і те на замовлення тих же спецслужб, але ця агентура працює інакше, і не за пару сотень ₴). А оце вона, панове, „нова українська школа”! І „нова”, і “українська” тут, звичайно, – умовності.
Але не розповідайте мені, ніби “батьки винні”. Це самозрозуміло. Але батьки не проводять уроки “громадянської освіти”, “патріотичного виховання”, “історії України” чи “української мови” (двох останніх у “новій школі”, звісно, не передбачено, ибо зачем?). Не батьки роками торочать “підростаючому поколінню” про “національну самобутність” і “європейські цінності”, тож “маємо що маємо”, казав один. Далі – вже нІкуди.”
