26 серпня 2024 року Україна втратила військового льотчика Олексія “Мунфіша” Меся. Воїн загинув під час ракетно-авіаційного удару Росії. У своєму останньому бою він знищив 3 крилаті ракети та один ударний безпілотник, врятувавши багато життів ціною власного. Указом президента України від 14 березня 2025 року пілоту винищувача F-16 посмертно присвоїли звання Героя України з удостоєнням ордена “Золота Зірка”.
Дідусь загиблого пілота — український письменник та перекладач Василь Дацюк із Житомирщини розповів Суспільному, яким був його онук, тепер уже Герой України Олексій Месь у дитинстві, як захоплювався космосом та небом, як вчився передавати радіосигнали на Південний Полюс та чому хотів пасічникувати. А ще — про те, як його онук обрав шлях військового льотчика, як сприйняв рішення онука стати бойовим пілотом F-16, про що говорив із ним перед його останнім боєм та що для нього особисто означає, що його онук Олексій Месь — Герой України.
Олексій був для нас як Сонечко
76-річний Василь Дацюк — дідусь Олексія Меся — разом із дружиною проживають у селищі Миропіль Житомирського району. Чоловік розповів, що мав 5 онуків, Олексій — був найстаршим сином його доньки. У дитинстві, пригадує, всі внуки часто приїжджали до них на гостину із Хмельниччини, і в такі моменти вони почувалися найщасливішими дідусем та бабусею.
“Олексія ми завжди сприймали особливим Сонечком. І малим був для нас Сонечком, і зараз він — Сонечко. Тому що він був ідеальний: відповідальний, добрий, щирий, чесний. І завжди хотів нам допомагати. Навіть вже перебуваючи у високому офіцерському чині, часто до нас приїжджав. Оце приїде, заходить на подвір’я і усміхається. Не встигнемо ми його обійняти, порадіти, а він відразу за відро — і до криниці йде воду набирати. Я бурчав, сердився, казав: “Навіщо ти це робиш, сядь, нехай ми на тебе надивимося, нехай набудемося з тобою”, а він — “Ні, мовляв, ви старші і я маю вам допомогти”, — розповів дідусь загиблого Героя України.
Олексій Месь із бабусею та дідусем
Василь Дацюк пригадав, що його онук із дитинства був дуже працьовитий. Навчався завжди на відмінно — школу закінчив із золотою медаллю. Його любили та поважали вчителі. А ще, каже, з дитинства був залюблений у космос і мріяв стати космонавтом. Їздив на зустріч із українським космонавтом Леонідом Каденюком.
Олексій Месь на святі першого дзвоника, під час якого йому вручили ключі від школи
Одним із дитячих захоплень Олексія було бджолярство
Дідусь Олексія Меся розповів, що його онук Олексій змалечку дуже любив займатися із бджолами. Каже, це захоплення передалося йому від діда-прадіда та від нього.
“Я сам пасічник вже 43 роки як. Коли Олексій був у старших класах, я йому на своїй пасіці виділив 5 вуликів в оренду. І він допомагав мені. Вулики ладнав, розставляв. А зі своїх — мед забирав сам. Назбирає відер 8-10 — і роздає друзям, родичам. Він дуже цим тішився. А коли ще школярем був, то захистив наукову роботу на тему “Бджільництво” у Малій академії наук. На обласному рівні у Хмельницькому посів ІІ місце. Пам’ятаю, представники журі були дуже вражені, що школяр на такому високому рівні знається на цій темі”, — пригадав Василь Дацюк.
З його слів, коли Олексій став дорослим, то це дитяче захоплення у нього не зникло. Пригадує, під час несення Олексієм військової служби у Вінниці він домовився із місцевим пасічником, що доставить туди вулики, і Олексій буде приходити до нього і доглядати за бджолами і, як мовиться, відводити душу. Проте не судилося: Олексій полетів у США, а потім і в інші країни Європи вчитися та домовлятися про винищувачі для України та аби Україні закрили небо.
Вибір справи бойової авіації для Олексія виявився випадком долі
За словами Василя Дацюка, фах льотчика, а згодом бойового та, зокрема, пілота F-16 — винищувача, про якого говорила вся Україна у перші місяці повномасштабного вторгнення військ РФ, його онук Олексій Месь обрав за випадком долі. І це не було пов’язано із його дитячим захопленням космосом та небом.
Олексій “Мунфіш” Месь, пілот винищувача F-16
“Спочатку Олексій хотів обрати професію, не пов’язану із військовою справою. Але випадково дізнався, що може без проблем — через те, що мав золоту медаль, — вступити до Харківського університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба і вивчитися на військового пілота. Я пам’ятаю, як він без вагань прийняв цю пропозицію і дуже радів, коли був зарахований на навчання. Відтоді і загорівся цією справою дуже сильно. Авіація, небо, навчальні польоти його охопили повністю. До речі, університет Олексій теж закінчив із відзнакою. А диплом йому вручав особисто президент України — на той час Петро Порошенко”, — сказав дідусь Героя України.
Також Василь Дацюк пригадав, що він у Мирополі колись організував радіоаматорський гурток, і коли його онук був ще школярем, то він був його учасником.
Олексій Месь у дитинстві займався у радіогуртку
“Олексію, як і його мамі, коли вона була ще дитиною, дуже подобалися заняття, які були пов’язані із телеграфуванням, передачею інформації на далекі відстані, у тому числі і в інші країни англійською мовою. Він добре знав англійську. Олексій теж спілкувався за допомогою радіозв’язку, використовуючи спеціальні сигнали. У нього навіть був свій позивний. Ми декілька разів зв’язувалися із Південним полюсом, організовували зв’язок із багатьма містами України. Я думаю, що це його дитяче захоплення теж якось вплинуло на його вибір. Але коли у нього з’явилася можливість пов’язати свою долю із небом, то всі ці дитячі хобі, яких у нього було багато, автоматично відійшли на другий план”, — розповів Василь Дацюк.
Я знав, що в онука особлива робота і нічого в нього не розпитував
Дідусь Олексія Меся розповів, що знав, що в його онука особлива робота, але, каже, деталі ніколи не розпитував. Адже він був військовим, а військовим людям не все можна говорити.
“Я, як вся наша родина, знав про всі ризики, з якими був пов’язаний вибір нашого Олексія. Звісно, ми переживали за нього. Всі. Особливо, коли розпочалася повномасштабна війна. Я нічого в нього не розпитував, окрім того, чи все в нього нормально, чи знає він все, що мусить знати, аби безпечно літати та виконувати завдання. А він усміхався і відповідав: “Якщо я щось не знаю, то навчуся”. Єдине, чого я йому постійно бажав, це те, щоб він був дуже обережним, обачним та уважним і ніколи не легковажив. А надто у небі. Я і менших своїх онуків — сестру Олексія Даринку та братів Богданчика і Ромку, а також Олега теж так наставляв — ставитися до всього критично та розумно”, — сказав Василь Дацюк.
Олексій Месь із родиною на гостині у дідуся з бабусею
Олексій Месь із родиною на гостині у дідуся з бабусею
Олексій Месь із родиною на гостині у дідуся з бабусею (Василь Дацюк — у центрі світлини)
Згодом, коли Олексій на 2 роки поїхав у США навчатися вищому пілотажу на бойових винищувачах та виконувати важливу державну місію, то, пригадав, що в нього було дуже сильне бажання спілкуватися із ним.
“Той момент, мабуть, пам’ятають усі. Мені здавалося, що вся Україна наче завмерла в очікуванні і стежить, як наші пілоти, у тому числі і мій Олексій Месь та його товариш Андрій Пільщиков “Джус” проходять цей вишкіл у США. І водночас були посланниками від України за кордоном. Пригадую: я багато чого тоді хотів розпитати в Олексія, коли він виходив на зв’язок: про закрите небо, про міжнародну допомогу, про літаки, адже він був дуже поінформований, але не міг. Бо знав: це професійні таємниці, і він не розповідатиме”, — сказав дідусь Героя.
Василь Дацюк також пригадав останню зустріч із онуком. Каже, це було десь за місяць до його загибелі. Пам’ятає, що було відчуття, що він не міг набутися поряд із Олексієм.
Загибель онука його дідусь сприйняв як найжахливішу новину у своєму житті
Василь Дацюк сказав, що про загибель онука Олексія Меся дізнався разом із усією Україною.
“І це не були емоції. Це був жах і потужний удар. Для мене це був такий стрес, що не передати. Висловити словами це не можливо. Я досі тільки згадую той день, то у мне руки тремтять. Це те відчуття, коли ти сидиш, а в тебе все всередині дрижить, руки, ноги і ти не знаєш, що робити і якими думками себе відволікти. Деколи я навіть думаю, що хай би я краще помер, а він залишився жити. Йому на момент загибелі було всього лише 31 рік”, — сказав дідусь Героя України.
За словами чоловіка, що саме сталося під час того останнього бою, він, як і всі інші, не знає, бо розслідування його загибелі триває. Але, каже, знає одне: це війна, а вона дуже жорстока. І головний її винуватець, як і винуватець у загибелі його внука Олексія Меся — це Путін.
Мій онук Олексій Месь загинув за нас усіх
Український письменник та дідусь Олексія Меся Василь Дацюк розповів, що життя свого онука вважає подвигом.
“Для мене він і Сонечко, і Герой. Я знав: Олексій буде Героєм ще в його дитинстві. А те, що його визнала Героєм вся Україна, для мене особисто означає, що життя своє, хоч і таке коротке, він прожив не даремно. Він загинув за нас усіх: за свою маленьку донечку Улянку, яка теж світле Сонечко, за свою дружину, за родину, за всю Україну. Такі хлопці та дівчата, як він, виборювали і досі виборюють незалежність та волю для нашої країни. Те, що свого часу розпочали ми і наші попередники, але не завершили. Я пишаюся Олексієм, як би гірко це для мене не було. Упевнений, що такі люди, як мій Олексій та все його покоління залишаться у генетичній пам’яті українського народу назавжди. І треба зробити все, щоб так і було. Щоб їх не забули. Бо саме на таких людях тримається нація і її майбутнє”, — сказав дідусь Героя України Олексія Меся.
Олексій Месь із донькою Улянкою
Василь Дацюк та його дружина з онукою
Дружина льотчика Олексія “Мунфіша” Меся Юлія розповіла, що її чоловік скептично ставився до усіляких нагород та казав, що його найбільші нагороди — дружина та донька. Юлія також розповіла, що комунікує із тими, хто розслідує катастрофу загибелі чоловіка.
