На день народження полеглого воїна з Житомира Кирила Жукова — 14 квітня — його могилу пограбували. Скляний куб на могилі розбили, діставши з нього тактичні окуляри та шеврони, які належали воїну. Мама загиблого військовослужбовця Ніна Жукова розповіла Суспільному Житомир, що крадіжку ймовірно здійснив чоловік, фото якого їй вдалося дістати з камер спостереження. Поліція з’ясовує обставини події.
Про пограбування могили сина, який загинув на фронті, виконуючи бойове завдання із захисту України, Ніна Жукова написала на своїй сторінці у мережі Facebook 15 квітня.
“Вчора у сина був День Народження. Житомирська падаль привітала сина по-своєму. Допізна були з друзями сина біля могили, а вранці, прийшовши до сина, застала жахливу картину акту вандалізму і крадіжки! Розломили склеєний куб і витягнули тактичні окуляри у футлярі і шеврони сина! Це не перший раз, коли крадуть у загиблих Захисників України. У мене це вкрадені квіти з могили, запальнички сина, приклеєні скотчем. Тягнуть все, що бачать. Біля могили сина я кожен день, жалілася охороні. Підходили мами загиблих і теж говорили за крадіжки. І це перед носом у охорони! На фото видно, що могила мого сина навпроти будки охорони, де все на виду, де купа камер! Російська сволота не забрала ці синові речі з рюкзака, коли він кілька днів лежав убитим на полі бою, а наша рідна житомирська сволота не гребує нічим! Я хочу, щоб з цими речами воно забрало і долю сина, щоб ті руки посохли і не діждало взяти до рота кусок хліба! Ненавиджу тварі!!!” — написала матір загиблого воїна.
З початком повномасштабного вторгнення Росії Кирило Жуков повернувся до війська і став на захист України
У коментарі Суспільному Ніна Жукова розповіла, що на могилу сина з дня його поховання (29 листопада 2024 року — ред.) приходить щодня. 14 квітня у Кирила мав бути день народження, воїну мало б виповнитися 32 роки. Надвечір цього дня до матері загиблого воїна доєдналися його друзі. За 20 хвилин до сьомої вечора вони пішли з кладовища. А зранку наступного дня Ніна Жукова побачила, що могилу сина розграбували — скляний куб розбили і витягнули шеврони й тактичні окуляри, які належали Кирилу.
“Ми йшли з кладовища вже перед самим його закриттям, але, видно, за 20 хвилин, які лишалися, той чоловік встиг пограбувати могилу мого сина. Наступного дня до мене підійшли двоє дітей — вони тут на кладовищі цукерки збирають — і розповіли, що бачили, хто розграбував могилу. Мовляв, це був чоловік, до якого вони підійшли і який на їхнє питання, що він тут робить, сказав їм забиратися геть. Охоронця на ту пору, зі слів дітей, не було, бо він сказав, що йде в магазин. От видно, той чоловік і скористався моментом, що охорони не було, і пограбував могилу сина. Я подзвонила другу свого сина, який напередодні був з нами на кладовищі, і він з допомогою інших людей зміг дістати мені зображення цього чоловіка з камери спостереження”, — розповіла матір полеглого воїна.
Скляний куб на могилі полеглого воїна Кирила Жукова. Фото зліва: так виглядав цілий куб. Фото справа: розбитий куб
Пресофіцерка поліції Житомирщини Іванна Сілецька сказала, що звернень про акти вандалізму не надходило, втім, поліцейські з’ясують всі обставини події.
“Ми передали цю інформацію нашим поліцейським — вони обов’язково зв’яжуться з мамою загиблого воїна, могилу якого пограбували, і поспілкуються з нею щодо обставин події”, — поінформувала Іванна Сілецька.
Фото чоловіка, який ймовірно міг розбити куб і пограбувати могилу полеглого воїна. Скрин з відео із відеокамер спостереження, наданий Ніною Жуковою
Ввечері 15 квітня у комунальному підприємстві “Спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування”, яке відповідає за житомирські кладовища, Суспільному пообіцяли з’ясувати ситуацію. Вдень 16 квітня заступниця директора Людмила Бондарчук розповіла, що вони переглянули записи з камер спостереження і поспілкувалися з охоронцями.
“Дійсно, чоловік в камуфльованих штанях довго крутився на кладовищі. Він і до нашого охоронця підходив — казав, що є побратимом одного з похованих. Він не викликав підозр, бо довго був на кладовищі — ходив між могилами, поклав цукерки на одну з могил і взагалі поводився як типовий побратим чи родич загиблого. Як тільки матір полеглого воїна та інші родичі, які були з нею, пішли з могили, через 10 хвилин цей чоловік пошкодив куб. Охоронець в той момент відлучився з людьми, які попросили його показати, де знайти одну з могил. Ми вже не раз просили і просимо родичів не лишати речі військових на могилах — зараз є багато людей з хворою психікою, які можуть зайти; бігають діти, бо поруч є житловий масив; приходять багато відвідувачів: комусь треба допомогти знайти могилу, комусь води принести — охоронець не догледить всіх, як би він того не хотів. Навіть, якщо самі батьки будуть цілодобово сидіти на могилах, все неможливо буде встежити”, — розповіла Людмила Бондарчук.
Могила полеглого воїна Кирила Жукова
На питання журналістів, яка фірма займається охороною військового кладовища, Людмила Бондарчук відповіла, що територію кладовища охороняють працівники їхнього підприємства, котрі працюють сторожами.
Скляний куб на могилі полеглого воїна Кирила Жукова. На фото ще є тактичні окуляри в чорному футлярі та шеврони Кирила, які ввечері 14 квітня викрали з могили
Зі слів матері Кирила Жукова, в скляний куб, виготовлення якого їй обійшлося у понад три тисячі гривень, вона поклала речі сина, бо їй нікому їх тепер лишити.
“Я поклала тут ці речі, щоб це було як пам’ять про мого сина-воїна — щоб люди приходили і дивилися на ці речі воїна, а не щоб крали і розбивали. Вийшло так, що мій син не лишив по собі дітей. Все казав, що виборемо Перемогу, повернеться і тоді вже подумає про власну родину. Але цього не сталося. Тому я поклала в куб американський мультикам — форму, якою він так пишався. Поклала шолом — він йому трохи натирав шию, то син взяв новий, а цей лишив, коли влітку 2024 року зміг вирватися на пару днів з фронту додому. Шеврони, тактичні окуляри, значок “Азову — 10 років”, але його я забрала звідти, син дуже дорожив цим значком, бо він рідкісний”, — говорить матір полеглого воїна.
За словами матері полеглого воїна Кирила Жукова, її син дуже пишався службою в “Азові”
За словами жінки, на ситуацію з безпекою на Смолянському військовому кладовищі жаліються багато родичів загиблих воїнів.
“Жаліються всі родичі загиблих. І в мене це теж не вперше. Силіконові квіти — вони дорогі — ми з мамою ще одного загиблого азовця купили по 10 штук, прийшли наступного дня, а їх вже 5, а не 10. А що робити? Прийшла поплакала, докупила знову і поставила. До мене підходили мами інших загиблих воїнів і питали, чи з могили мого сина теж крадуть. Крадуть квіти, крадуть якісь речі — навіть приклеєні скотчем віддирають разом зі скотчем. Тут просто прохідний двір, хоча і є охорона, паркан та камери спостереження. Охоронці знизують плечима, кажуть, що усіх не вгледиш, бо приходять багато людей. Але ми ж самі бачимо, скільки тут тих же безпритульних, які чомусь ходять тут і можуть вільно забирати з могил, що хочуть. Більше того — тут люди не лише крадуть речі і квіти, вони тут випорожняються біля пам’ятників. Охоронець сам мені показував, як обмастили лайном туалет. І це явно не родичі полеглих зробили. То питання до адміністрації: ви ж самі допускаєте, щоб всі ці люди тут ходили — якби їх гнали звідси, то вони б не йшли і не робили цього всього тут”, — говорить жінка.
Відстань від могили полеглого воїна Кирила Жукова до приміщення, де перебуває охорона кладовища
Ніна Жукова — артистка Поліського академічного ансамблю пісні і танцю “Льонок” ім. І. Сльоти, заслужена артистка України. Жінка каже, що з моменту загибелі сина серйозно хворіла, була на лікарняному, а зараз у відпустці за власний рахунок. Співати жінка, з її слів, просто не може.
“Кирило — моя єдина дитина. З батьком сина ми розійшлися фактично одразу після народження Кирила. Колишній чоловік дозволяв собі негідну поведінку щодо мене, тому я тоді взяла одного лиш сина на оберемок і повернулася з Києва в Житомир. Все життя працювала без вихідних, щоб мій син ніколи не був нічим обділений. Іграшки, цукерки, речі, комп’ютерні ігри — в нього було все. Працюючи артисткою, я ще й опанувала другу професію — стала кухарем, працювала у різних відомих житомирських закладах, в мене все добре виходило. Все робила для того, щоб мій єдиний син мав все необхідне і навіть більше. Коли він йшов на війну, я казала йому, що, може, він не піде, а він сказав, що піде, бо не хоче, аби сюди прийшли росіяни. Я говорила йому, що не всі ж у нас йдуть на війну — он скільки тих, хто лишається, п’є-гуляє собі спокійно, наче війни нема, а син відповів: “Я йду не заради них, мамо”. Я тоді відповіла, що вони ж будуть жити, а він і його побратими можуть загинути. Спитала, як буду без нього, але він все одно пішов. Не знаю, як буде далі: я — артистка, але я не можу співати. Як подумаю, що мій син 10 днів бився, не маючи і крихти хліба в рюкзаку, як кілька днів лежав убитим на полі бою, то мені не просто хочеться принести на цю могилу все, що маю — я тут сама б лягла на могилі і лишилася…” — сказала мама загиблого Кирила Жукова.
Перед публікацією матеріалу Ніна Жукова повідомила, що вдень до неї на кладовище приїздили поліцейські, які прийняли від неї заяву та склали протокол за фактом пограбування могили.
Кирило Жуков воював на сході України, зокрема, в районі Серебрянського лісу
Що відомо про нацгвардійця Кирила Жукова з Житомира
Кирило Жуков народився у Києві 14 квітня 1993 року. Дитинство провів у Житомирі, куди переїхала родина. Хлопець навчався в загальноосвітній школі №14. Вищу освіту здобував у держуніверситеті “Житомирська політехніка” на гірничо-екологічному факультеті. На третьому курсі навчання уклав контракт із Національною гвардією України, оскільки з дитинства мріяв бути військовим.
Після повернення до цивільного життя Кирило пішов працювати в охоронну службу. Із початком повномасштабного вторгнення РФ чоловік став на захист України. За мужні та самовіддані дії був нагороджений відомчими відзнаками, грамотами та подяками: нагрудним знаком “За відвагу”, відзнакою “Ветеран війни — учасник бойових дій”.
Військовий нацгвардії Сергій Гвоздь написав у загальнодоступній групі “Фейсбук Житомира” про те, що молодший сержант Кирило Жуков на позивний “Морф” був командиром відділення взводу роти спеціального призначення (на бронетранспортерах) 2-го батальйону спеціального призначення.
“Кирило був багатогранною людиною — захоплювався філософією, психологією, географією, міфологією, мав хист до малювання та роботи по дереву. Щирий, добродушний, турботливий, із загостреним почуттям справедливості, він збирав навколо себе друзів і залишався для багатьох прикладом людяності та честі”, — писала про воїна пресслужба Житомирської міськради.
Загинув Кирило Жуков 20 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання. Житомир попрощався зі своїм воїном-оборонцем 29 листопада 2024 року у Свято-Михайлівському кафедральному соборі.
Вічна слава і світла пам’ять нашому Герою.
